Велесова Книга (Книга Велеса, Влес книга, Veles Book) — за однією з 
версій найдавніша слов’янська писемна пам’ятка, а за іншою версією — фальсифікація
 XIX—XX ст. Велесова книга це збірник молитов, легенд, оповідань про давню слов’янську 
історію. Була написана (чи то зведена воєдино з декількох менших текстів) на дерев’яних 
дощечках ранньою кирилицею, різними авторами у різний час у кінці IX — на початку X ст.
(якщо є оригіналом), в Поліссі. Події, що описані у ВК охоплюють період приблизно від 7 ст. до н. д. 
до кінця IX ст. н. д. Назва книги пов’язана з іменем слов’янського бога Велеса. Останнім часом 
отримало розвиток неоязичництво,
 в якому ВК вважається святим письмом (волховником).

Історія тексту

Велесова книга була знайдена у 1919 році
 полковником білої армії Алі Ізенбеком у розгромленій поміщицький садибі 
Великий Бурлук на Харківщині. Текст ВК був надряпаний чи випалений на 
березових (за іншими даними дубових) дощечках розміром 38 на 22 см, 
товщиною до 1 см; вони були нанизані на ремінець. У 1925 році Ізенб
ек оселився у Брюсселі, де познайомився з Юрієм Петровичем Миролюбовим — білоемігрантом
 з України. За освіто
ю Миролюбов був інженером-хіміком, але дуже цікавився слов’янськими старожитностями.
 Подальша доля Велесової Книги тісно пов’язана саме з цією постаттю. З 1925 р. по 1939 р.
 Миролюбов переписував текст ВК. Ізенбек не дозволяв виносити дощечки зі свого приміщення 
та відхилив пропозиції бельгійських вчених, які хотіли займатися вивченням дощечок. Миролюбову 
вдалося зробити лише одне якісне фото та й то не з оригіналу а з прорисів 16 дощечки, яке й дало
 назву книзі (текст цієї дощечки