Реферат на тему:

Вікінги

Вікінги — представники військо-торгівельних угруповань Північної Європи,

насамперед Скандинавії. Належали переважно до скандинаво-германської

мовної групи. Вважаються першими «піратами Півночі». Починаючи з 8

століття розпочали грабіжницькі набіги на прибережні землі європейських

країн, засновуючи на завойованих землях свої поселення. У зв'язку з

активною експансією скандинавів у період з 8 по 11 століття, його

прийнято називати у європейській медієвістиці «Епохою вікінгів».

Географія

Первісний ареал розселення племен «вікінгів» — Балтійське узбережжя

Норвегії, Швеції та Данії.

Оскільки географічна експансія вікінгів здійснювалась головним чином

водними шляхами, в європейській історіографії панує точка зору, що

експансія ця стала можливою лише завдяки винаходу "транспортного засобу"

— вікінгського човна дракару (норв. Drakkar).

 

Землі, заселені вікінгами, були гористі та лісисті — і мало придатні для

хліборобства. Общини Вікінгів мешкали малими оселями, керували якими так

звані «ярли» — найбагатші землевласники. Деякі вікінги мали рабів

(«траллів»), але у більшості своїй всі вони були вільними («карлами»).

За ментальністю вікінги мали жорстокий норов, були міцними тілом,

звиклими до труднощів.

 

 Карта ареалу розселення вікінгів (світло-зеленим), напрямb їхньої

експансії та час заснування основних поселень.

 

З початку 700-х років у зв'язку з ростом населення (демографічний вибух)

кількість вільної придатної для хазяйнування землі почала зменшуватися.

До того ж, існуюча у вікінгів традиція, згідно з якою наслідування

землею і всім майном переходило тільки до першого сина, інші ж — другі і

треті сини — не одержавши нічого, відправлялися на пошуки нових родючих

земель. Були це воїни-пірати, чия зброя складалася із важкого меча й

сокири, якими вікінги володіли майстерно: вони грабували кораблі, мирні

поселення, монастирі і навіть окремі міста. Завичай вікінги зганяли на

берег і забивали худобу, вели людей у рабство, а тих, хто пручався,

вбивали.

 

Отже «Епоха вікінгів» — це час їх морського і річного піратства і

работоргівлі.

 

Походи вікінгів

 

З 787 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої

розбійницькі набіги на міста і монастирі, увозячи з собою трофеї та

рабів (у 878 році після поразки від англійського короля Альфреда ними

було укладено договір про розподіл території Англії). У 10 столітті

вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році

вони навіть обложили Париж, але французький король Карл ІІ Лисий зумів

від них відкупитися. Заселена вікінгами територія здобула назву

Нормандія.

 

 

 

ь

 

ю

 

ь

 

у Заході вони обігнувши Європу доплили до італійських міст

Середземномор'я — Генуї та Венеції. На Сході вони спустилися Волгою

через Каспій до берегів Персії і досить довгий час вели работоргівлю з

персам і арабами. Південно-Східний напрямок експансії вікінгів по рікам

Волхову та Дніпру до Візантії здобув назву «Путь з варяг у греки».

 

Завдяки морехідним якостям своїх човнів вікінги у 1000 році досягли