Гідрологічні дослідження заболочених 1 перезволожуваних земель В гумідній зоні України меліоративні системи побудовані на площі 3,2 млн. га, що складає понад 16% від загальної площі сільськогосподарських земель, а тому вони в значній мірі впливають на навколишнє середовище. Об'єктами їх впливу є найважливіші компоненти природного середовища, як-то: грунти, грунтові і поверхневі води. Питанням гідрологічної ролі боліт і заболочених територій та оцінки впливу їх осушення на водний режим присвячена значна кількість публікацій. Досить відмітити, що тільки за період І900-І975 рр. в межах колишнього Радянського Союзу їх перелік перевищує 260 назв [1]. Однак, лише на початок 70-х років було накопичено мінімально необхідну кількість фактичних даних про стік річок, водозбори яких знаходились в природних умовах, і в басейнах, де були проведені осушувальні меліорації, освоєння заболочених і перезволожених земель. На основі цих матеріалів наукові установи виконали великий об'єм досліджень по вивченню і оцінці впливу осушувальних меліорацій на гідрологічний режим меліорованих водозборів, їх водний баланс і водні ресурси. Переважна більшість цих досліджень присвячена вивченню впливу осушення на річковий стік внаслідок зміни умов його формування на меліорованих басейнах, зокрема, на середні багатолітні річні витрати води, що є показником водоносності рік. Проте зроблені в них висновки суперечливі. Згідно значної кількості робіт після проведення осушувальних меліорацій річний стік з річкових басейнів зменшився на 17-56%, а за даними інших - збільшився на 2-40%. В деяких роботах стверджується, що внаслідок осушення земель водоносність одних річок скоротилась, інших - зросла, а третіх - не змінилась. Аналіз літературних джерел свідчить, що протиріччя в результатах визначення післямеліоративних змін річкового стоку викликані головним чином методичними помилками, які допускались при застосуванні основного методу оцінки - методу гідрологічної аналогії, суть якого полягає в зіставленні стокових характеристик меліорованих і контрольних водозборів до і після осушення. Як показують наші дослідження, основна причина протиріч в оцінці змін стоку вказаним методом полягає в тому, що розрахункові періоди до і після меліорації приймались без урахування відмінностей природних багатолітніх коливань водності на меліорованих і контрольних водозборах. А такі відмінності мають місце практично завжди, як би ретельно не підбирались контрольні водозбори. Виконані нами дослідження по 30 річкових басейнах вказують на те, що осушувальні меліорації на середній багаторічний річний стік цих річок практично не вплинули [2]. В результаті досліджень процесів формування поверхневого стоку в басейнах річок, де здійснюються осушувальні і осушувально-зволожувальні меліорації, встановлено, що кількісні показники стоку залежать від місцевих особливостей водозборів і типу меліоративних систем. Нормами проектування меліоративних систем в зоні осушення передбачається розрахунок водоприймачів, провідної і регулюючої мережі проводити на