Реферат на тему:

Життєвий і творчий шлях Миколи Вороного

 

Псевдоніми — Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик.
Криптоніми — М.В., К-ич М., М-У-ко та інші.

Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника
на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було
півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в
Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був
виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої
літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною
вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав
писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він
надрукував перший вірш «Не журись, дівчино». 

У1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім
Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові
зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування
світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета. 

М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім.
Т. Шевченка, режисером українського театру товариства «Руська бесіда», в
редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії».
Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал»,
деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря». З 1897р. був
актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О.
Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах
Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У «Літературно-науковому
віснику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав
письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч
трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур». 

У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського,
викладав у театральній школі. Протягом 1911 — 1917 pp. видав збірки
поезій «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля»
(1917). 

Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не
сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у
Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л.
Стаффом. 

У 1921 р. у Варшаві видав збірку «За Україну!», невдовзі переїхав до
Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті
імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р.
Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою
діяльністю. 

У 1934 р. письменник був репресований, йому не дозволялось жити в Києві.
7 червня 1938р. — розстріляний (хоча в деяких джерелах можна знайти інші
дати і причини смерті М. Вороного, наприклад, «Помер М. Вороний у 1942
році в окупованій гітлерівськими загарбниками Воронезькій області» або
«Помер М. К. Вороний 1940 року, місце і причина смерті невідомі».
Вивчення архівів КДБ (комітет державної безпеки) дозволило документально
точно визначити, що Вороний проходив по груповій справі з традиційним