Реферат на тему: 

Василь Стефаник (1871—1936)

Василь Семенович Стефаник — визначний український письменник кінця XIX
— початку ХХ століття, неповторний майстер соціально-психологічної
новели. 

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові
Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в сім’ї
заможного селянина. Початкову освіту здобув у рідному селі, а потім у
Снятинській міській школі, продовжив навчання у польській гімназії в
Коломиї, яку не закінчив, був виключений за політичну діяльність. У
Коломийській гімназії В. Стефаник багато працював над собою, поповнював
знання самоосвітою. Саме тут починають формуватись його
літературно-естетичні погляди. Брав активну участь у діяльності таємного
товариства гімназистів, що займалось агітаційною роботою серед селян
Покуття. 

Після завершення навчання в Дрогобицькій гімназії В. Стефаник з
перервами навчався в Краківському університеті (1892—1900). Як депутат
австрійського парламенту (1908—1918) В. Стефаник допомагав населенню
свого виборчого округу. До нього зверталися зі скаргами, за порадами, і
він завжди захищав інтереси народу в суді й старостві. 

Початок літературної діяльності Стефаника припадає на 90-ті роки ХІХ ст.
Період 1897—1901 років був розквітом його літературною таланту,
напруженої письменницької праці. У 1899 році в Чернівцях вийшла перша
збірка новел Стефаника «Синя книжечка». В 1900 році у Львові — друга
збірка «Камінний хрест», в 1901 — третя збірка «Дорога». До четвертої
книжки Стефаника «Моє слово» (1909) увійшли всі новели збірок та дві
нові — «Моє слово», «Суд». Після цього у літературній діяльності Василя
Семеновича настає перерва аж до 1916 р. Він пише новели антивоєнного
спрямування «Марія», «Дівоча пригода». У 1926 році виходить збірка новел
«Земля», куди увійшли нові твори на злободенні теми. А наступного року
прогресивна громадськість Західної України відзначає 30-річчя
літературної діяльності В. Стефаника. 

В останні роки життя письменник тяжко хворіє. Помер В. Стефаник 7 грудня
1936 р. у селі Русові, де й похований. 

Велику роль у творчому житті В. Стефаника відіграв Іван Франко, якого
він називав своїм учителем. Стефаник підкреслював, що Великий Каменяр
допоміг йому усвідомити важливу суспільну роль літератури в житті
народу. 

В. Стефаник написав 60 новел та оповідань. Наслідуючи тогочасну
модерністську літературу, він «створив собі свій світ». Однією з
особливостей стилю Стефаника є надзвичайна стислість, лаконізм та
глибокий ліризм. Його новели не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов.
Головна увага зосереджується на відтворенні психологічних переживань
героїв, викликаних трагічними подіями в їхньому житті. 

Новела «Новина» — невеликий, але надзвичайно художньо досконалий твір
письменника. У ньому зображено тяжке становище зубожілого селянина,
обставини соціального буття якого довели до страшного злочину: він
утопив рідну дитину. Новела навіяна подією, що сталася в селі Трійці
1898 р. У психологічних новелах Стефаника нема композиційної