Реферат на тему: 

Тарас Шевченко (1814—1861)

Тарас Григорович Шевченко — великий український народний поет,
геніальний митець-новатор, основоположник нової української літератури
та української літературної мови. Видатний поет був водночас і
драматургом, і повістярем, і фольклористом, і одним з найвидатніших
майстрів українського живопису та графіки. 

Народився Тарас Григорович 9 березня 1814 року в селі Моринцях
Звенигородського повіту Київської губернії (тепер — Черкаської області).
Батьки Шевченка були кріпаками поміщика Енгельгардта. Наприкінці 1815
року родина переїхала до села Кирилівки. Рано виявився у Шевченка
неабиякий нахил до малювання. Хлопець знаходить сільського маляра, який
погодився взяти його до себе в науку. Але для цього треба було одержати
дозвіл від поміщика. Дозволу Тарас не отримав, його забрали до панського
двору: Енгельгардт звелів хлопцю бути «козачком» у покоях. 

1829 року Шевченка разом з іншими слугами пана відправлено до міста
Вільно. У 1830 році Енгельгардт виїхав до Петербурга, туди ж на початку
1831 року прибув разом з панською челяддю і сімнадцятирічний Тарас
Шевченко. Через два роки Енгельгардт законтрактував свого кріпака до
живописних справ цехового майстра Ширяєва. Долею талановитого кріпака
зацікавились видатні люди столиці: К. Брюллов, В. Жуковський, О.
Венеціанов, М. Вієльгорський, Є. Гребінка, В. Григорович. З їх допомогою
Шевченка було викуплено з кріпацтва. Це сталося 22 квітня 1838 року. У
24 роки збулась мрія Тараса: він став студентом Академії мистецтв. 

1840 року відбувається знаменна подія не лише в житті молодого поета, а
й у житті всього українського народу. Виходить у світ збірка поезій Т.
Шевченка «Кобзар». Поява цієї невеличкої книжки, до якої ввійшло вісім
поетичних творів, знаменувала народження нової української літератури. 

1843 року Шевченко, вперше після чотирнадцятирічної розлуки, побував на
батьківщині. У березні 1845 року він закінчив Академію мистецтв і знову
виїхав на Україну, викладати малювання в Київському університеті. На
батьківщині він побачив жахливу кріпосницьку дійсність, жорстоку сваволю
поміщиків, страждання народу. І в поетичному голосі Шевченка зазвучала
гнівна сатира. Переважна частина творів поета набуває антицарського,
антикріпосницького характеру. Головним об’єктом його поезії стає
викриття всього феодально-кріпосницького устрою самодержавства, системи
національного, колоніального гноблення. Твори періоду 1843—1845 років
переписані Шевченком до збірника «Три літа», куди ввійшли «Сон»,
«Кавказ», «Єретик», «Заповіт», «І мертвим, і живим…». Це були
найяскравіші твори безцензурної літератури середини 40-х років XIX
століття. Шевченко читає їх на засіданнях таємного Кирило-Мефодіївського
товариства, членом якого став з 1846 року. Після доносу провокатора
почалися арешти членів організації, на дніпровській переправі було
заарештовано Тараса Шевченка. 1847 року він прибув до Петербурга в ІІІ
відділ каземату. Чекаючи вироку, Шевченко продовжує писати поезії, які
вже на засланні об’єднав у цикл «В казематі. Моїм соузникам посвящаю».