Шевченко Тарас Григорович

Тарас Шевченко, автопортрет

Ім'я при народженні: Тарас Григорович Шевченко

Дата народження: 9 березня 1814

Місце народження: с. Моринці, Київщина

(суч. Україна)

Дата смерті: 10 березня 1861

Місце смерті: м. Петербург

Рід діяльності: художник, поет

Magnum opus: «Кобзар»

План

Біографія 

Дитинство 

Перша подорож Україною 

Друга подорож Україною 

Перший арешт 

Третя подорож Україною 

Кохання Тараса Григоровича Шевченка 

Смерть і перепоховання 

Останній шлях 

Аналіз творчості 

Вшанування пам'яті 

Пам'ятники 

Освітні та мистецькі заклади 

Музеї 

Інше 

Твори 

П'єси 

Поеми 

Поезії 

Шевченко у кінематографі 

Література 

Тара?с Григо?рович Шевче?нко (відомий також як Кобзар, *9 березня
1814 — †10 березня 1861) — український поет, письменник, художник.

Член Кирило-Мефодіївського братства. Перебував на засланні в Оренбурзі
(1847—1857). У творах на історичну тему показав боротьбу українського
народу проти соціального й національного поневолення. Стояв на позиціях
державної самостійності України.

Біографія

Дитинство

Шевченко народився у селі Моринці на Київщині, в родині
селянина-кріпака. Рано втративши матір, а потім і батька, він з
дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків,
Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а
відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби
розпочати навчання у маляра. Коли Шевченкові минуло 14 років, його
зробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вільшані. З
осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у
Вільні, де, можливо, відвідував лекції малювання у професора Віленського
Університету Й. Рустемаса. У Вільні Шевченко був очевидцем революційних
подій і міг читати патріотичні прокламації повстанців. З цього періоду
зберігся малюнок Шевченка «Погруддя жінки», що свідчить про майже
професійне володіння олівцем.

Катерина (олія, 1842)

Переїхавши до Петербургу в 1831 р., Енгельгард взяв із собою Шевченка, а
щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В.
Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього
саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші. Влітку 1836
він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через
нього з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, які разом із К.
Брюлловим та В. Жуковським навесні 1838 викупили молодого поета з
кріпацтва. Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й
мистецтва. Оформившися студентом Академії мистецтв, Шевченко став
улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже не абияким портретистом, він
опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та
ілюстратор. Воднораз Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї
освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався
історією та філософією. Під враженням вістки про смерть автора «Енеїди»
Шевченко написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», який разом із