Реферат на тему: 

Павло Грабовський (1864—1902)

Ім’я Павла Арсеновича Грабовського тісно пов’язане з літературним
процесом другої половини XIX ст., коли українська поезія посіла визначне
місце в духовному й естетичному розвитку народу.

Народився П. Грабовський в селі Пушкарному Охтирського повіту
Харківської губернії (тепер село Грабовське Сумської області) 11 вересня
1864 року. Батько, що служив паламарем, рано помер, залишивши п’ятеро
дітей. Родина жила у великій бідності. 

П. Грабовський навчався у місцевій церковно-парафіяльній школі, а на
десятому році життя став учнем Охтирської бурси. З 1879 р. Павло
Грабовський навчається в Харківській духовній семінарії. У цей час
вступає в організацію народників «Чорний переділ» і мріє всі сили,
навіть життя, віддати за народ. У вісімнадцятирічному віці Грабовського
за переховування забороненої літератури було заарештовано, виключено з
семінарії і вислано в рідне село Пушкарне. Саме на цей час припадає
початок творчості поета. Він писав, незважаючи на поліцейський нагляд
(кінець 1882 — весна 1885 р.).

Після закінчення «домашнього арешту» розпочалася військова служба. За
протест Грабовського проти знущань офіцерів над солдатами його
відправляють у Ташкент, але по дорозі заарештовують і повертають до
Харкова для слідства «за належність до «Чорного переділу». Чимало часу
тривали слідство й суд, після чого поета було вислано на 5 років до
Сибіру (в Іркутську губернію). Важким і виснажливим був шлях поета по
арештантських пересильних етапах, єдиним полегшенням якого була дружба з
Надією Костянтинівною Сигидою, людиною великої душі і мужнього серця.

Учителька з Таганрога Н. К. Сигида була заслана на каторгу за
переховування на квартирі різних матеріалів друкарні «Народна воля».
Сигиду направили в жіночу тюрму на Кару, де на неї чекала трагічна
смерть. Карійська трагедія 1889 року сколихнула всю країну. Цій мужній
людині П. Грабовський присвятив близько 18 поезій. Найвідоміша з них —
«До Н. К. С.».

Поет називав її своєю «зорею ясною», своєю музою. Із хвилюванням він
розповідав про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок, що тієї
самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти закатування
Сигиди. Але страждання не послаблюють поета, а зміцнюють сили, саме про
це він говорить у вірші «В далечінь». П. Грабовський разом із іншими
засланцями складає і підписує протест «Русскому правительству», за що
його було кинуто до тюрми на три з половиною роки. Там він пише чимало
творів, перекладає М. Некрасова, Й.-В. Гете, О. Пушкіна.

Спочатку Грабовського було засуджено на каторгу, але замінено поселенням
у Вілюйську. У 1896 р. він переїздить до Якутська, а згодом, знесилений,
хворий оселяється назавжди в Тобольську. Здоров’я письменника було
підірване постійними засланнями, матеріальними нестатками. Він боляче
переживає розлуку з Україною. Туга за рідним краєм особливо посилилась в
останні роки. І це відбито в багатьох його творах.

12 грудня 1902 року П. Грабовського не стало. За життя П. Грабовського
його оригінальна поезія й численні переклади побачили світ у збірках,