Реферат на тему: 

Ольга Кобилянська (1863—1942)

Ольга Юліанівна Кобилянська — видатна українська письменниця кінця XIX
— початку XX ст. Шукання нових шляхів, нових обріїв великою мірою
позначилося на її самобутній творчості. 

Ольга Юліанівна народилась 27 листопада 1863 р. у м. Гура-Гумора на
Буковині (нині Гура-Гуморулуй, Румунія) в родині дрібного службовця. У
1891 році родина оселилася у Чернівцях. Кобилянська закінчила
чотирикласну школу з німецькою мовою навчання, а поза школою вчилася
української мови. Писати твори почала у 80-х р. спочатку німецькою
мовою: її зацікавлення — морально-етична проблематика, становище жінки в
суспільстві, проблеми взаємин інтелігенції з селянством. 

У 1886 році молода письменниця пише німецькою мовою оповідання «Вона
вийшла заміж», яке лягло в основу повісті «Людина» (1892). Далі були
твори, написані вже українською мовою, — «Царівна», «Некультурна» та ін.

Письменниця займається громадською роботою, стає однією з організаторок
«Товариства руських жінок на Буковині», виступає з доповіддю «Дещо про
ідею жіночого руху», пише ряд творів («Мужик», «Битва», «Природа»,
«Меланхолійний вальс», «Жебрачка»).

У 1899 році у Львові виходить перша збірка «Покора», а через два роки —
найкраща повість О. Кобилянської «Земля».

Значною подією в житті О. Кобилянської була її зустріч у Львові з Іваном
Франком на ювілеї його 25-річної літературної і громадської діяльності,
який високо оцінював талант молодої письменниці. Великий вплив на
творчість Кобилянської мала дружба з Лесею Українкою та В. Стефаником, з
якими вона довгий час листувалася. 

На початку 90-х років письменниця переклала на німецьку мову твори Марка
Вовчка, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Наталі Кобринської та інших. 

У 1903 році О. Кобилянська важко захворіла (її розбив параліч), але вона
продовжує творчо працювати, у 1905 р. журнал «Киевская старина»
надрукував повість «Ніоба». 

Того ж року у Львові виходить у світ нова збірка прозових творів О.
Кобилянської — «До світа», а через рік у Празі — чеською. Потім ще не
раз за її життя твори виходили в перекладах російською, німецькою,
польською, чеською, болгарською мовами. 

У 1909 році в журналі «Літературно-науковий вісник» опубліковано повість
«У неділю рано зілля копала…», в основу сюжету якої покладена народна
пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці…».

Письменниця нещадно засудила події Першої світової війни у новелах
«Назустріч долі», «Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки»,
«Сниться». 

У 20—30-ті рр. XX ст. були написані роман «Апостол черні», оповідання
«Лісова мати», «Василка», «Пресвятая Богородиця, помилуй нас». На 40-ві
рр. припадає період активної публіцистичної діяльності. Через хворобу О.
Кобилянська залишилась в окупованих фашистами Чернівцях і перебувала під
таємним наглядом поліції. Її справу було передано до воєнного трибуналу.
Невблаганна смерть обірвала життя письменниці 21 березня 1942 року. 

До літературної спадщини Ольги Кобилянської належать твори різного
жанру: новели й оповідання, повісті, поезії в прозі, романи.