Новий підручник — велика допомога для вчителів української культури

У невідрадних умовах колоніального стану України, Шкільна Рада у США
сповняла для української спільноти обов’язки своєрідного міністерства
шкільництва. Вона дбала про те, щоб забезпечити Школи Українознавства
необхідними підручниками, бо видані в Радянській Україні були непридатні
для українських дітей у вільному світі. Позатим, наше шкільництво
(засоби масової інформації тощо) дотримувалось Харківського правопису,
не піддавалось впливам наявної русифікації в Україні.

На вчительських конференціях не без причини, якщо не помиляюсь, учителі
все найбільше нарікали на відсутність достосованого до потреб Шкіл
Українознавства матеріялу з культури. Правда, Шкільна Рада видала і
рекомендувала до вжитку «Нарис української культури» В.Янева (Нью-Йорк,
1985) та «Українська культура» Б.І.Лончини (Нью-Йорк, 2004), але ці
посібники були радше допоміжні для вчителів, які мусіли, кожний
по-своєму, так підготовляти лекції», щоб охопити намічену Шкільною Радою
програму. Ці посібники або не відповідали потребам Шкіл Українознавства,
або були надто важкі для наших учнів. Ними не було легко користуватись,
вимагало багато зусиль і винахідливости вчителів. Учителям української
культури доводилось виготовляти зразки власних лекцій. Та й учням не
було легко вчитися.

На щастя, аж двома підручниками з культури України збагатив наше
рідношкільне шкільництво довголітній учитель культури (що дуже важне)
проф. д-р Ігор Мірчук. Перший підручник «Українська культура» (Нью-Йорк,
2004), а другий — «Українська культура», частина 2 (Нью-Йорк, 2007).
Обидві книжки вийшли у видавництві Шкільної Ради під редакцією голови
цієї установи проф. д-ра Євгена Федоренка. Вони методично підготовлені
до вжитку в чотирьох останніх клясах Шкіл Українознавства. Для вчителів
предмета ці посібники — велика поміч. Крім того, вони корисні для
кожного інтелігента, який бажає доповнити свою освіту з цієї ділянки
знання.

Перша книжка охоплює перші два роки навчання, а друга наступні два.
Перший рік охоплює народознавство (етнографію), другий — архітектуру і
скульптуру. Третій рік навчання охоплює малярство, а четвертий музику.
Матеріял з народознавства поділений на 20 лекцій, з архітектури та
скульптури — на 18, з малярства на 18 лекцій, а з музики — на 24 лекції.

Автор підручника доклав чимало зусиль, щоб якнайкраще охопити обрану для
вивчення ділянку мистецтва та поділив її так, щоб якнайкраще можна було
користуватись нею і вчителям, і учням. Саме тут і проявляється
методичний хист педагога — автора книжки.

У кожній лекції вміщений відповідний короткий матеріял, складений так,
щоб учень міг легко його розуміти. Після нього слідують запитання, різні
вправи та пояснення рідковживаних слів і слів з мистецької ділянки,
якими учень непомітно збагачує свою мову. Крім того, після кожної
частини є розділ «повторення», у якому раніше пророблений матеріял
синтезується у формі питань і відповідей, що є дуже допоміжним засобом
повторення і закріплення матеріялу. Дуже допоміжним є також поміщений в