Микола Хвильовий 

(1893-1933)

"Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється, і нас усіх хвилює, п'янить і
непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до
себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканий, і суворий,
а часом ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у
слово, у форму, мрійник".

В. Коряк 

Неперевершений майстер малої прозової форми М. Хвильовий витворив у
нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид
лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. Він був організатором і
головним ідейним речником українського відродження, був лідером цілого
літературного покоління.

Народився Микола Григорович Хвильовий (справжнє прізвище М.Г. Фітільов)
13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (тепер райцентр
Сумської області), в родині вчителів. Мав брата Олександра та трьох
сестер. 1904 року батьки розлучилися і Микола залишився з матір'ю -
Єлизаветою Тарасенко - донькою Івана Тарасенка, бухгалтера маєтків
Кенінга - власника великих копалень. 

Микола закінчив початкову школу в селі Калантаєві, продовжив навчання в
Богодухівській гімназії, екстерном склав екзамени й отримав гімназійний
диплом. Працював на різних посадах по селах. Босякував.

З 1916 року Хвильовий - на фронтах Першої світової. Війна зробила з
нього більшовика. На чолі повстанського загону, який він організовує
наприкінці 1918 року, Хвильовий воює з гетьманцями, петлюрівцями,
дроздовцями. 1919 року вступає до комуністичної партії. З 1921 року
працює слюсарем на заводі в Харкові й пише вірші. В колі його друзів
цього періоду Володимир Сосюра та Майк Йогансен. Друкується в газетах і
журналах першої столиці, в альманахах "Штабель", "На сполох".

Самобутній голос автора поетичних збірок "Молодість" і "Досвітні
симфонії" не губиться в поетичному розмаїтті перших пореволюційних
років. Та Хвильового вабить проза і до поезії в подальшому він
звертається лише епізодично. 

У 1923 р. вийшла його прозова збірка "Сині етюди". Найавторитетніші
критики того часу зустріли її захоплено, вважаючи, що вона - значне й
цілком новаторське явище в українській літературі. Дорошкевич пише, що
"Сині етюди" "придбала авторові славу першорядного письменника".
Професор В.Петров говорить, що "Сині етюди" - це фактично початок нової
української прози".

Наступна книга новел Хвильового "Осінь" (Харків, "Червоний шлях", 1924
р.) закріпила "школу Хвильового" і стиль, названий письменником
"романтикою вітаїзму". Цю книгу можна вважати вершиною творчості
Хвильового. Вона зміцнила авторитет письменника і разом із "Синіми
етюдами" в російських перекладах розійшлась по Україні й закордонню. 

Ця книга викликала різко негативну реакцію Москви. За командою з
російського центру місцеві ревнителі режиму виступили з різкими
нападками на письменника. Мовляв, маскуючи свої справжні погляди під
лояльність до комуністичних ідей такими оповіданнями як "Я (Романтика)"
Хвильовий завдає непоправної шкоди ленінізму, поширює ідеї Ломброзо про
революціонерів як дегенератів та ідеї Ле Бона про дегенеративність