Література та еміграція tc "Література та еміграція\: грані зіткнення" 

Як відомо, поняття “українська література” не визначається суто
територіальним критерієм. Так сталося, що нашу літературу репрезентують
письменники (таки наші, українські) і поза межами держави. Ми ще
по-справжньому не осмислили цей феномен: українці, закинуті жорстокими
вітрами історії в далекі світи, будували там Україну... Ті, кого ми не
дуже точно називаємо українською діаспорою, мають не тільки дуже
шляхетну хворобу — ностальгію, вони повсюдно несуть у собі й невиліковну
україноцентричність. Саме такі люди й творили Україну поза Україною.
Вони ставали національними лідерами й гуртували довколо себе земляків,
зорганізовували їх у культурні громади, освітні, професійні, творчі
об’єднання. Вони самі подавали приклад жертовності й подвижництва в ім’я
української ідеї. Як зазначав Ф.Погребенник [5: 22], еміграції всіх
часів і народів супроводжувалися народженням і розвитком
громадсько-політичної й літературно-естетичної думки, що відображала
історичну долю цього народу.

Цілісне вивчення літературного доробку діаспори лише починається. “Перед
нами невідкладне завдання, — наголошував Федір Погребенник, — об’єктивно
осмислити й оцінити творчі надбання українських митців у минулому й
сучасному, зробити їх надбанням на рідних землях, виправити ту шкоду,
якої завдано насильницьким відлученням більшовицьким режимом від
материкової культури майже всього того, що створили в еміграції
українські письменники, композитори, художники, вчені у різних галузях
культури і науки” [6: 3]. Вивчення і публікація творів, що за доби
недержавної України постали у вільному світі, — одне з першочергових
завдань сучасного літературознавства. “Проблема “еміграція і література”
щойно починає осмислюватися і потребує комплексного системного підходу з
урахуванням доробку світової науки про літературу. Конче необхідно не
тільки простежити тематику та ідейний пафос творів емігрантів і про
еміграцію, а й відтворити образ світу, вибудуваний у них, та їх
поетику”, — впевнений Р.Гром’як [3]. Це важливо ще й з огляду на те, що
протягом 20 ст. за межами України опинилася чимала когорта обдарованих
митців, які попри свою географічну відірваність від України відіграли
значну роль у розвитку її красного письменства. 

Важливою ланкою в дослідженні літератури українського зарубіжжя слід
вважати вироблення спільних критеріїв вивчення, єдиного підходу. Адже
низка проблем, пов’язаних з літературою зарубіжжя, й нині викликає жваві
дискусії. Передусім ідеться про дискусії термінологічні. Як називати
творчість зарубіжних українців: література української еміграції? Але не
всі вони були емігрантами. Тим паче нині існує таке явище як творчість
українців, які народилися за межами України, це друге, третє покоління
емігрантів. До того ж у деяких країнах українці протягом багатьох
століть живуть на землях, часто суміжних, здавна населених ними, тобто
вони не є емігрантами. Можливо, творчість української діаспори? Але
знову ж таки не всі категорії закордонних українців охоплюються цим