Реферат на тему:

Липа Юрій - пороги вічності



Стан дослідження життєпису Ю. Липи

 Постать Юрія Липи від самої його загибелі стає предметом
ретельної уваги. Але всі перші дослідження (більшість з яких зводилася
лише до спогадів про Ю. Липу), з огляду на „антирадянськість” постаті
письменника, проводилися лише в діаспорі. Одним з перших дослідників
життєпису і бібліографії Ю. Липи того часу був Лев Устимович Биковський
– директор Варшавської публічної бібліотеки (у 1940-х рр), хрещений
батько старшої доньки Ю. Липи Іванни (Іви), близький друг і співробітник
письменника. Будучи частим гостем родини Лип, Л. Биковський збирає
найбільший архів Івана та Юрія Лип, що і досі зберігається у фондах цієї
бібліотеки. Після смерті письменника і вступу Червоної армії до Польщі,
Л. Биковський, переїхавши попервах до Женеви, а згодом оселившись у США,
не припиняє своїх пошуків у царині дослідження життєпису Липи. Статті з
цього питання становлять поважну частку всього творчого доробку Л.
Биковського.

 До заслуг Л. Биковського слід віднести: першу спробу періодизації
творчості Ю. Липи, щоправда доволі приблизної і ніякими аспектами
творчості не вмотивованої укладання розгорнутої бібліографії Ю. Липи,
складеної на основі бібліографії, укладеної самим Ю. Липою і поданої ним
у додатках до другого видання “Чорноморської доктрини”, яка не набагато
доповнювала останніми, у тому числі посмертними, виданнями і
перевиданнями складений самим Ю. Липою перелік творів; опис у своїх
споминах окремих подій життя Ю. Липи за 1939-1943 роки, які дозволяють
сучасному дослідникові глибше зрозуміти обставини життя і творчості Ю.
Липи у вказаний період.

 Крім Л. Биковського, з тих, хто знав письменника Ю. Липу,
залишили свої цінні спогади, за допомогою яких можна реставрувати окремі
періоди життя письменника, також Михайло Мухин, Улас Самчук, Остап
Тарнавський, Наталя Лівицька-Холодна та інші сучасники. Але жоден з цих
матеріалів не мав систематичного викладу усього життєпису, акцентував
увагу лише на окремих, знаних авторові як безпосередньому учасникові,
обставинах чи подіях у житті Ю. Липи. 

 Із піднесенням нової хвилі боротьби за незалежність України
наприкінці 80-х років ХХ століття предметом пильної уваги дослідників
стають постаті літератури української еміграції і їх творчий доробок.
Відтак, Ю. Липа також стає об`єктом зацікавлення публіцистів й істориків
літератури. 

 Перша, ще за радянських часів, публікація з життєпису Ю. Липи
належить В. Марочкіну (власне саме з його статті бере початок нова хвиля
дослідження життя і творчості Ю. Липи). Ця стаття, опублікована у
відомій комсомольській газеті, додала сміливості дослідникам і всім
небайдужим у справі відновлення доброго імені до того часу
„націоналістичної” і небажаної постаті. Відтоді найбільше для
відродження пам`яті і уточнення життєпису Ю. Липу зроблено його донькою
Мартою Липою-Гуменецькою, Петром Кіндратовичем – людиною, що доглядала
могилу Ю. Липи за радянських часів і збирала документальні свідчення