Реферат на тему:

Леся Українка, драма-феєрія «Лісова пісня»

План

 

Вступ

Мотиви народження феєрії

Казковий світ природи

 Трагізм кохання

4. Ліс – джерело творчості і краси

Висновок

Література



 Лесю Українку називають в народі дочкою Прометея, бо саме вона
перейнялася творчістю Т. Шевченка і понесла далі естафету правди, добра
і людяності. ЇЇ лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної
задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої природи, до
свого нескореного народу.

 Письменниця понад тридцять років віддала творчості. Вона була
поетесою-борцем. Написала багато творів, але якби в її поетичному
доробку була тільки «Лісова пісня», то саме це вже забезпечило б їй
безсмертя. 

 Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили,
припадаючи до джерел народного слова та героїзму.

 Талант письменниці багатогранний, вона увійшла в літературу як
велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий
прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і
дбайливий цінитель фольклорних скарбів. Такою була Л. Українка, чиє
поетично слово хвилює нас і сьогодні.

 Драма-феєрія “Лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжній
шедевр української та світової літератури видатної української поетеси.
Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство
думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії.

 В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні
питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради,
пошуку правди і справедливості.

 Поетеса навіки полюбила народні легенди пісні які записувала її
мати.

Леся збирала твори народної поезії, пам’ятала слова і мелодії багатьох
пісень. З глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел 
поліських повір’їв, легенд, звичаїв, пісень і народилась в 1911 році, в
Кутаїсі, феєрія.

 Цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. У цей
твір поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не
вмирає».

 «Лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою
мови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, у
веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі.

 Ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. «
Ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро,
перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. Білі, яро – зелені, блідо –
блакитні барви – це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживають
лісові духи та істоти. 

 У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних
істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний 
конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільне
життя , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщини
сірості і банальності.

 Головні герої драми – це представники людства та природи. Лукаш
– простий селянин, представник людства. Ідея гармонії людини і природи