Реферат на тему: 

Леся Українка (1871—1913)

Серед славетних українських письменників-класиків талановитій поетесі,
перекладачеві, критику і публіцисту — Лесі Українці належить одне з
найпочесніших місць. 

Народилася Леся Українка (справжнє прізвище та ім’я — Лариса Петрівна
Косач-Квітка) 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському в
інтелігентній родині. Батько Петро Антонович-Косач служив головою з’їзду
мирових посередників. Мати — письменниця Олена Пчілка, дядько, брат
матері, — Михайло Драгоманов, видатний український учений, письменник,
громадський діяч. Друзями родини Косачів були І. Франко, М. Старицький,
М. Лисенко. Це сприяло формуванню поетичного таланту обдарованої
дівчини. 

У дитинстві Леся захворіла на кістковий туберкульоз, згодом на сухоти.
Через слабке здоров’я освіту поетеса розпочала дома; дві зими
(1881—1882; 1882—1883 рр.) разом із старшим братом Михайлом вона
навчається у приватних вчителів у Києві. Після цього займається
самоосвітою, багато читає, вивчає іноземні мови. Леся Українка була
людиною всебічних і глибоких знань. Вона володіла, крім української,
російською, німецькою, французькою, англійською, італійською, польською,
болгарською, грецькою і латинською мовами, в дев’ятнадцятирічному віці
написала для молодших сестер підручник «Стародавня історія східних
народів». 

Писати почала рано. Перший вірш «Надія», присвячений засланій до Сибіру
тітці, написала в 9 років. Уперше підписалась псевдонімом Леся Українка
у 1884 р., коли були надруковані вірші «Конвалія», «Сафо» у львівському
журналі «Зоря».

З 1888 р. поетеса цілком віддається літературній праці, навколо неї
групується київська літературна молодь. За сприяння брата Михайла Леся
створює молодіжний літературний гурток «Плеяда». У роботі гуртка брали
участь такі українські письменники і культурні діячі, як В. Самійленко,
Є. Тимченко, О. Судовщикова, яка писала під псевдонімом Грицько
Григоренко, та ін. 

Навесні 1891 року у Львові Леся Українка познайомилася з Іваном Франком,
і він їй допоміг видати першу поетичну збірку «На крилах пісень» (1893),
заборонену в Росії. 

У 1893 р. жандармське управління подає до департаменту поліції донесення
з відомостями про Лесю Українку. За поетесою встановлюється фактично
негласний нагляд. У наступні роки Леся Українка займається літературною
і громадською діяльністю. З 1897 р. її стан здоров’я погіршується, вона
тяжко хворіє, але багато читає, особливо з питань політичної економії. У
зв’язку з хворобою для консультацій у відомих лікарів письменниця часто
виїздить за кордон. Вона побувала у Німеччині, Швейцарії, Болгарії,
Італії, Єгипті. Враження від цих подорожей вона вилила у свої поетичні
твори. Весь цей час вона не покидала громадської діяльності. У 1903 р.
разом з Оленою Пчілкою та іншими діячами української культури бере
участь у відкритті пам’ятника І. П. Котляревському у Полтаві, відвідує
Панаса Мирного. 

22 січня 1909 р. у Київському літературно-артистичному товаристві
відбувся вечір з нагоди 25-річчя літературної діяльності Лесі Українки.