Реферат на тему: 

Леонід Глібов (1827—1893)

Леонід Іванович Глібов — видатний український письменник другої
половини XIX ст. Його перу належать п’єси, казки, оповідання, ліричні
поезії, байки. І. Франко високо оцінив байкарську спадщину митця,
підкресливши, що вона є «головним титулом заслуги» цього письменника.

Народився 5 березня 1827 року у с. Веселий Поділ Хорольського повіту
(тепер Семенівський р-н) на Полтавщині в сім’ї управителя маєтків
поміщиків Родзянків. Початкову освіту він здобув дома під керівництвом
матері, яка була культурною та освіченою

жінкою. У 1840 році Леоніда віддають у перший клас Полтавської гімназії,
одним з учителів якої в той час був український поет і байкар Л.
Боровиковський. У п’ятнадцять років Глібов пише свій перший вірш «Сон»
(російською мовою), навіяний тугою за батьківською домівкою. А 1847 року
юний поет видає збірку своїх поетичних спроб під назвою «Стихотворения
Леонида Глебова».

Гімназію Леонідові закінчити не пощастило: у випускному класі він тяжко
захворів. Одужавши, живе у батька. Саме тоді вперше до його рук потрапив
«Кобзар» Т. Шевченка. Під впливом поезій основоположника нової
української літератури сам почав писати українською мовою.
Підготувавшись самостійно, Глібов у 1849 році вступив до «Ніжинського
ліцею вищих наук князя Гизбородька». Тут продовжує літературну
творчість, пише байки й друкує їх у газеті «Черниговские губернские
ведомости».

По закінченні ліцею Л. Глібов деякий час не міг одержати атестата, бо
вважався людиною політично неблагонадійною за свої антикріпосницькі
настрої та письменницьку діяльність. Одержавши атестат у 1856 році,
працює викладачем історії та географії в повітовому дворянському училищі
в містечку Чорний Острів на Поділлі, згодом був переведений до
Чернігівської гімназії.

Глібов належав до передових педагогів свого часу. Свої уроки він
насичував цікавим життєвим матеріалом, нерідко зачитував у класі окремі
статті, які готував для газети «Черниговский листок». Учні глибоко
поважали свого вчителя і зберегли про нього добру згадку на все життя. У
своїх спогадах О. П. Косач-Кривенюк (сестра Лесі Українки) писала про
свого батька, у минулому — учня Глібова: «В Чернігівській гімназії
батьковим учителем… був Леонід Глібов, і батько завжди дуже тепло, з
великою симпатією і пошаною згадував його, дуже любив його байки, силу
їх знав напам’ять і гарно декламував нам».

У Чернігові Л. Глібов зближується з прогресивними колами інтелігенції,
що об’єднувалась у так звані громади, які проводили переважно
культурно-освітянську роботу: видавали підручники та книжки українською
мовою для народу, організовували недільні школи. Примкнувши до громади,
Глібов бере активну участь в її роботі, йому пощастило добитися дозволу
на видання газети «Черниговский листок». Газета виходила російською
мовою, але в ній друкувалися твори й українською мовою. У кінці 1863
року Глібова звинувачують в антиурядовій пропаганді, забороняють
видавати газету та звільняють з роботи, висилають з Чернігова. У цьому ж