Реферат

на тему:

Іван Петрович Котляревський

Народився Іван Петрович Котляревський 9 вересня 1769 р. у Полтаві в
родині канцеляриста міського магістрату, яку 1793 р. було внесено до
списку дворян. Будинок Котляревських стояв в одному з наймальовничіших
куточків Полтави, яка в ті часи нагадувала скоріше велике село. З
високого пагорба відкривалася панорама далеких лісів і лук, серед яких
сріблилася оспівана українськими поетами Ворскла. Тут у товаристві
босоногих ровесників промайнуло дитинство майбутнього письменника.
«Нерідко доводилося йому,— писав один з біографів Котляревського,—
вдовольнятися... шматком хліба й ходити босим; але жива й весела вдача
допомагала йому зносити домашні нестатки». 

Діставши початкову освіту, як і водилося тоді, у місцевого дяка,
Котляревський десятирічним хлопцем пішов учитися в Катеринославську (за
назвою єпархії) семінарію Полтави. Навчання тут звичайно тривало 10—13
років і починалося з читання й письма та поступово включало російську і
латинську мови й літературу, поетику, риторику, філософію й богослов'я.
Вивчаючи поетику й риторику, семінаристи набували практичних навичок
перекладання та наслідування творів Вергілія, Овідія, Горація російською
мовою. На роки навчання Котляревського в семінарії припадає державна
реформа шкільної освіти, внаслідок чого він дістав можливість вивчити ще
й французьку мову, з якої потім вільно перекладав. 

Перший біограф Котляревського С. Стеблін-Камінський зазначає: «Ще в
юнацькі роки Котляревський мав пристрасть до віршів і вмів до будь-якого
слова вправно добирати рими, дотепні й вдалі, за що товариші його по
семінарії прозвали «римачем». 1789 р. Котляревський, не довчившись,
залишає семінарію і вступає на службу до Новоросійської канцелярії, яка
містилася тоді в Полтаві. 1793 р. він стає учителем у поміщицьких
родинах на Полтавщині. «У цей період свого життя бував він на зборищах
та іграх народних і сам... брав участь у них, дуже уважно вслухався в
народну розмову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї,
обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої
праці...» 

Тоді ж, у 1794 p., письменник починає роботу над своєю
бурлескно-травестійиою поемою «Енеїда». 

З 1796 по 1808 р. Котляревський перебуває на військовій службі у
Сівєрському карабінерному (пізніше драгунському) полку, сформованому на
основі українських козацьких полків. Оскільки полк до 1806 р. був
розквартирований на Полтавщині, Котляревський мав змогу брати участь у
місцевому житті. Не припиняючи роботи над «Енеїдою», Котляревський у
1804 р. пише «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію
Борисовичу Куракіну» (у 1802—1807 pp. Kypaкін був генерал-губернатором
Полтавської і Чернігівської губерній). 

1798 р. у Петербурзі заходом колезького асесора М. И. Парпури (за
походженням заможний конотопський поміщик) виходять у світ перші три
частини поеми: «Энеида на малороссийский язык перелицованная И.
Котляревским». 

1806—1807 pp. Котляревський у складі Сіверського полку бере участь в