Реферат на тему: 

Іван Франко (1856—1916)

Іван Якович Франко — геній української нації, великий майстер
українського слова, творчість якого становить цілу епоху в розвитку
національної культури кінця XIX — початку XX ст.

Народився Іван Якович 17 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі Дрогобицького
повіту (Львівська область). Навчався у початковій (1862—1863) і
«нормальній» (1864—1867) школах та в Дрогобицькій гімназії (1867—1875).
Після закінчення гімназії вступає на філософське відділення Львівського
університету. З успіхом навчається, займається самоосвітою, громадською
роботою, літературною діяльністю. Входить до складу журналу «Друг», бере
участь у виданні літературного альманаху «Дністрянка» (1876). За активну
політичну діяльність І. Франка вперше заарештовують у 1877 р. на дев’ять
місяців. Саме у в’язниці з’являються його шедеври політичної лірики —
«Товаришам із тюрми» та «Гімн». Вдруге його посадили до в’язниці на три
місяці, після чого Франка було відправлено в рідне село під поліцейський
нагляд.

У 1878 р. разом з М. Павликом Іван Якович засновує журнал «Громадський
друг», який невдовзі заборонили. Франко займається вивченням марксизму,
продовжує свою видавничу, літературну і перекладацьку діяльність.
Важливе місце посідає його громадська і журналістсько-публіцистична
праця. У робітничій газеті «Praca» він був (з грудня 1878 р. ) її
фактичним редактором.

Більша частина творів І. Франка друкувалася в журналі «Світ»
(1881—1882), а також у народовських — газеті «Діло» й журналі «Зоря».
Протягом 1881—1888 років письменник зробив вражаюче багато. У 1887 р.
вийшла збірка «З вершин і низин», що було найвидатнішим явищем в
українській поезії після «Кобзаря» Т. Шевченка. Та власті не припиняли
переслідування, і у 1889 році він втретє був заарештований на три
місяці.

Весь час І. Франко плідно працює. З-під його пера виходить багато
прозових, поетичних, драматичних творів, публіцистичних статей.
Починаючи з 1901 р., він щорічно виїжджає в гуцульське село Криворівня,
куди за неписаною традицією влітку з’їжджались М. Коцюбинський, Леся
Українка, О. Кобилянська, В. Гнатюк, В. Самійленко. Вони багато
працювали, радились, дискутували.

У 1906 р. Вчена рада Харківського університету присвоїла йому без
захисту ступінь доктора словесності.

Тим часом переслідування письменника продовжуються. Видатного вченого,
доктора наук не допускають до викладання у Львівському університеті.

Останні роки життя І. Франка були затьмарені тяжкою недугою, але
письменник наполегливо працює. І. Франко бачив своє щастя, свою життєву
мету в боротьбі за кращу долю народу. Сорок років він трудився на ниві
рідної культури. 28 травня 1916 року І. Франко помер, похований на
Личаківському кладовищі у Львові.

Громадсько-політична, журналістсько-видавнича діяльність І. Франка
органічно поєднувалася з його письменницькою діяльністю. За своє життя
він видав дев’ять поетичних збірок: «Балади і розкази», «З вершин і
низин», 2-ге видання «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій
Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro», «Давнє й нове», «Із літ моєї