І.Франко у дослідженнях Ю.Бойка-Блохина

Видатний славіст Юрій Бойко-Блохин належить до тих літературознавців
діаспори, які прагнули піднести українську літературу на якісно новий
рівень, відкрити світові її шедеври. Але його літературознавчий доробок
дійшов до читача в Україні лише після проголошення нашою державою
незалежності.

Зазначимо, що вагоме місце у доробку вченого займають праці, присвячені
таким класикам національної літератури як Т.Шевченко, І.Франко, Леся
Українка.

Серед статей Ю.Бойка-Блохина про І.Франка можемо назвати такі: «І.Франко
і Шевченко» (1939), «І.Франко і декаденство» (1940), «Естетичні погляди
і творчий метод Івана Франка» (1940), «І.Франко у боротьбі з марксизмом»
(1942), «До проблеми І.Франкового романтизму» (1946), «До століття
І.Франкових уродин» (1956), «І.Франко — дослідник Шевченкової творчості»
(1956), «Проблеми розвитку І.Франкового стилю» (1956).

На жаль, сьогодні мало хто з дослідників приділяє увагу франкознавчим
розвідкам Ю.Бойка-Блохина. Лише поодинокі згадки та окремі факти
зустрічаємо у книзі Дарини Тетериної «Життя і творчість
Ю.Бойка-Блохина», статті Богдана Тихолоза «Четверта струна Франкової
ліри», статтях Оксани Олійник, присвячених Ю.Бойку-Блохину.

Якщо звернутись до статті Ю.Бойка-Блохина «Проблеми розвитку Франкового
стилю», яка є найбільш показовою, то варто зазначити, що дослідник
розглядає там тільки поеми І.Франка. За твердженням Ю.Бойка-Блохина
«поеми Івана Франка — це обсягово одна з менших частин творчої спадщини
Великого Каменяра, однак значення їх в еволюції творчости поета дуже
велике. Франкові поеми це немов вузлові точки в його літературному
розвитку, це ті вершини, на які зноситься допитливий дух поета» [5:94].

У своїй статті Ю.Бойко-Блохин аналізує тільки дві поеми І.Франка —
«Панські жарти» і «Смерть Каїна».

Професор наголошує, що «Панські жарти» — твір реалістичний. Однак
реалізм його дуже своєрідний. Головний герой твору — «громада, все
мужицтво села. Воно виступає як суцільна маса, воно протиставляється
панові Мигуцькому. Одвічна туга за волею незадовго до скасування
кріпацтва спалахує з особливою силою, перетворюється в напружене
чекання» [5:95-96]. За словами дослідника, герої твору «очікують моменту
визволення як якогось священного таїнства, і в цьому очікуванні
пробуджуються кращі сили людської душі, розвивається й виростає почуття
людської гідності. І саме це зміцнення шляхетних поривів, моральна
витривалість селян є предметом зображення в поемі. Під цим оглядом є
«Панські жарти» психологічною студією, але якою ж мистецьки глибокою!»
[5:96].

Ю.Бойко-Блохин виводить оригінальність Франкового реалізму, говорячи про
те, що «не частота повторюваного в житті явища важлива для поета, а
характер вияву психічних енергій, їх якість, що випливає з-за зовнішніх
виявів, з-за вчинків. Не те є типовим у житті, що кожного моменту себе
часто показує як конкретна реальність. Є щось вище й більше від
конкретного факту, те ірраціональне, душевне, що розвивається, міцніє,
має свою внутрішню національну прикметність, що стремить у вічність і