Реферат на тему: 

Григорій Сковорода – перший український байкар

Г. Сковорода

(1722—1794).

Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — видатний український педагог,
поет, мандрівний філософ, представник етико-гуманістичного напряму
вітчизняного просвітництва. Навчався в Києво-Могилянській академії,
поглиблював знання за кордоном. Повернувшись на батьківщину, викладав
піїтику в Переяславській семінарії, згодом — у Харківській колегії.
Після звільнення з колегії Г. Сковорода до кінця життя залишався
мандрівним філософом і вчителем.

У 1769 — 1774 рр. Г. Сковорода написав 30 прозових байок, що склали
знамениту збірку "Байки харківські". Перші 15 байок написано "у сьомий
десяток нинішнього століття", ймовірно, у 1769 р., після залишення
роботи у Харківському колегіумі, коли автор усамітнювався на хуторах і в
селах біля Харкова. Решту завершено у 1774 р. в селі Бабаях. Жанр байки
не був тимчасовим захопленням Г. Сковороди, до нього він звертався і у
своїх філософських творах, вплітаючи в їх тексти байкові сюжети.

Байки Г. Сковороди відзначаються своєю мистецькою специфікою. Кожна з
них має розгорнутий сюжет, композицій-но складається з двох частин —
основного сюжету і "сили", тобто моралі. В окремих байках "сила"
переростає у невеличкі трактати. Тексти байок пересипані народними
фразеологізмами, прислів'ями і приказками, літературними афоризмами. У
них виразно простежується місцевий український колорит. Дійовими особами
виступають тварини, речі і люди. В цілому байки Сковороди мають
критичний, викривальний характер, та водночас пронизані
гуманістично-демократичними ідеями, насичені дидактичним матеріалом.
Сковорода уславляв високі моральні якості людини: чесність, доброту,
працьовитість, скромність, природний розум, засуджував прагнення до
багатства, чинів, пишного одягу, високих титулів.

Тулуб вихваляється перед Головою своїм дорогим одягом, докоряючи їй, що
на неї не переходить і десята частина того "багатства". Ця "фабулка"
присвячена тим "дурням", "хто честь свою поклав на самій пишноті"
("Голова і Тулуб"), Кабан обурюється тим, що Олениця назвала його "паном
Кабаном", не знаючи, що він "почесно названий Бараном", а його рід
походить від "благородних бобрів" і носить він "здерту з вівці шкуру"
("Олениця і Кабан"). Нерозумна баба купує горщик, судячи про нього з
зовнішнього вигляду, а не з його якостей, "чичисто дзвенить". "Пан
радник" і "поважнийдурень" Шершень вважає Бджолу глупою, бо її праця
"людям корисна". Бджола гідно відповідає, що "до цього ми народжені і
будемо такі, поки не помремо" ("Бджола і Шершень").

Викриваючи паразитизм і тупість панівних класів, їхню гонитву за
багатством і чинами, Сковорода возвеличує чесну працю, дружбу і приязнь
між людьми ("Собака та Вовк", "Соловей, Жайворонок та Дрізд", "Сова і
Дрізд", "Собака та Кобила", "Зозуля та Косик").

Окремі байки Сковороди написані на міжнародні байкові сюжети, зокрема
сюжети байок Езопа ("Жайворонки", "Гній та Діамант", "Орел і Черепаха",
"Жаби"), їх ідейно-тематичне спрямування споріднене з його оригінальною