Реферат

на тему

Етичні вчення Григорія Сковороди



"А мій жребій – з голяками…"

(Г. Сковорода)

Пам‘ять про поета-філософа Григорія Сковороду вшановують в Україні та в
усьому світі.

Народ відзначає знаменні ювілеї філософа-поета. Відкрито меморіальні
музеї письменника; йому споруджено оригінальні пам‘ятники у нас в Києві,
Лохвиці та Сковородинівці, гранітній монумент у Бабаївському лісі й у
Сковороднівському парку.

Велич і безсмертя Григорія Сасича Сковороди полягає в тому, що в глуху
пору національного гніту, жорстоких утисків українського народу
самодержавною Росією він став на захист співвітчизників і проголосив: "А
мій жребій з голяками".

Народився письменник-просвітитель ХVII ст. Григорій Сковорода 3 грудня
1722 року в селі Чорнухах, на Полтавщині, в сім‘ї Сави і Паланки
Сковородів – малоземельних селян з козаків.

Батьки Григорія славилися на всю округу чесністю і правдивістю,
гостинністю і працьовитістю; так виховували і Гриця.

Змалку його привчали до праці: пасти гусей, допомагати по господарству.
Грицевій душі була милою сопілонька, в гру на який хлопчик вкладав всю
свою дитячу душу…

Одного дня повів тато сина до дяка в науку. Навчався Григорій з 
цікавістю і навіть був на привілейованому становищі, бо дяк виявив у
хлопця надзвичайної краси голос, навчив нотної грамоти, поставив першим
співаком у церковному хорі, давав читати книжки і підготував до вступу
в академію.

Битим шляхом через Пирятин, пішки, жадібним до знань, Григорій дістався
до Києва і став одним із наполегливих і тямущих студентів.

У 1753 році Григорій закінчив академію. На цей час він вже поет,
композитор, соліст і музика. Його відряджають до Петербурга в придворну
капелу, бо він прославився чудовим басом, грою на скрипці, флейті,
бандурі, цимбалах, сопілці. На а власні вірші Григорій складав музику і
таку музику, що деякі з його пісень перейняли навіть кобзарі.

Але всебічно обдарований хлопець вирішив якомога більше мандрувати і
зустрічатися з людьми.

Повернувшись знову до Києва, юний поет і композитор вирушає за кордон і
три роки мандрує по Угорщині, Польщі, Словаччині, відвідує Братиславу,
Відень, Будапешт, буває в університетах, слухає лекції знаменитих
професорів, студіює філософськи праці; володіючи багатьма мовами, вільно
дискутує з вченими різних країн.

Повернувшись на Україну, він викладав піїтику в Переяславському
колегіумі. Молодий педагог викладав по-новому, творчо, сміливо, за "що"
і був звільнений з роботи.

Далі 6 років працював домашнім учителем сина поміщика Томари у селі
Коврай на Переяславщині. У вільний від роботи час багато розмірковував.

Саме в ці роки, завдяки близькості до природи і народу, формуються
філософські погляди майбутнього письменника-мислителя.

Згодом він стає викладачем синтаксису, грецької мови та етики у
Харківському колегіуму.

Сковорода був незвичайним учителем: писав байки, викладав стародавні
мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою.

Учив, як жив, а жив, як навчав – найкраща риса педагога.