Епістолярна спадщина Івана Липи
Ім`я Івана Липи залишається на наш час майже невідомим як в історії
України, так в літературі і культурі. Хоча у свою добу він був видатним
громадським діячем, письменником і лікарем. Іван Липа залишив по собі
великий творчій доробок, у який входять казки, притчі, повісті, вірші.
Багато творів, на жаль, залишаються ненадрукованими і на сьогоднішній
день, бо на початку ХХ століття заборонялося друкувати українською
мовою. Залишалась невеличка купка періодичних видань, таких, як «Зоря»,
«Правда», «Літературно-Науковий Вісник», «Досвітні огні», альманах «За
красою», в яких вміщено незначну кількість поетичних і прозових творів
Івана Липи. Його творчість має величезне значення у розвитку української
літератури і культури. 
Невід`ємною складовою частиною творчого доробку письменника,
безумовно, є його епістолярна спадщина. Адже і в написанні листів Іван
Липа залишається насамперед митцем. Із епістолярію письменника можна
довідатись не лише про цікаві автобіографічні факти, більшість листів
Івана Липи самі по собі є довершеними творами. Саме в листах, у
спілкуванні із своїми родичами та друзями, ми можемо побачити внутрішній
світ митця, його думки та мрії: «У листах письменника відбивається
духовний світ, складність і неповторність його особистості. Якщо твори
письменника звернені до всіх, то у приватному листуванні своєму адресату
він звіряє часто найпотаємніші задуми та мрії»[12,3]. 
Листи Івана Липи були не лише засобом спілкування, а мали також
велике творче значення, оскільки в них ми бачимо значну кількість
художніх тропів і синтаксичних конструкцій, властивих художньому твору.
Мета дослідження: проаналізувати листи Івана Липи, довести їх
значущість у творчому доробку письменника, викликати у читачів інтерес
до постаті митця для того, щоб ім`я та творчість із забуття.
Іван Липа був дуже активним у громадському житті України, свідомим
громадянином. Він спілкувався із видатними діячами культури і літератури
своєї доби, деякі з них були для письменника справжніми друзями, що ми
можемо побачити із його листів. В архівах і відділах рукописів можна
знайти листи Івана Липи до І.Франка, М.Вороного, Б.Грінченка,
М.Грінченко, Н.Грінченко (дружина і дочка Б.Грінченка), Єфремова,
О.Кобилянської, О.Кониського, О.Маковея, Г.Хоткевича, Панаса Мирного, а
також листи до редакцій «Літературно-Наукового Вісника» і «Мети».
Із листів ми бачимо, що І.Липа по-братському ставився до М.Вороного,
про це також свідчить їх сучасник Ілько Гаврилюк, цитуючи слова
письменника: «Це мій побратим. Розумієте, Ілько Івановичу? Це однаково,
що ми рідні брати. Ми прийняли побратимство по українському звичаю; з
таким рідним почуттям і помремо»[2,7]. Про щиру дружбу свідчать листи
Івана Липи до родини Грінченків. Не можна не згадати також про той факт,
що Марія Грінченко була сестрою письменника. Він навіть приїздив у гості
до родини Грінченків, коли вони мешкали у селі Олексіївка (Луганська
область). Саме до М.Грінченко адресована найбільша кількість листів, на