Реферат на тему:

Давньоримські мотиви в творчості М. Зерова

Сучасні літературознавчі студії, видання поетичних творів та
літературно-критичних студій М. Зерова сприяють висвітленню особливостей
художньо-мистецького процесу 20-30-х років, дають можливість з’ясувати
специфіку творчих пошуків представника „грона п’ятірного”, досліджують
вплив класичних мотивів, античної літератури на формування світогляду
письменника.

Питання впливу зразків світової культури на становлення мистецьких
уподобань українських неокласиків вивчали Брюховецький В., Білик Г.,
Безносик А., Гальчук О., Гречанюк С., Державин В., Кузьма Ю., Москаленко
М. та інші. Поряд з тим, з’ясування особливостей використання
давньоримських мотивів у творчості М. Зерова, на нашу думку, не
втрачають своєї актуальності й нині. Адже значне місце у перекладацькій
та оригінальній поезії неокласика займає тісно пов’язана із грецькою
давньоримська культура. Літературознавець намагався дослідити розвиток
елліністичних традицій римськими письменниками. Його цікавили нові, у
порівнянні з давньогрецькими, підходи римських літераторів до розкриття
внутрішнього світу людини, уміння гостріше показувати драматизм
існування давньоримського суспільства. Завдяки М. Зерову українська
література поповнилася кращими зразками перекладів римських авторів.
Особливе чуття слова сприяло неокласику у відтворенні картин далекого
минулого, проникненні в атмосферу тієї епохи. Варто відзначити досить
широке використання М. Зеровим латинських образів в оригінальній поезії,
особливо в сонетах. Так, у сонеті „Вергілій” постає один із
найпопулярніших поетів Європи, блискучий стиліст, майстерний із
бездоганною мовою оповідач, який „звеличив кий, і плуг, і мідяний
шолом”, „і знявся до вершин нечуваної слави” [1, с. 60-61]. Неокласик
виносить власний інтерпретаційний образ Вергілія, відтворює портрет
поета минулого, зосереджуючи увагу на рисах, що позначилися на творчості
Вергілія, а саме: географічних (місце народження), біографічних (сімейне
коріння), духовних (традиціоналізм селянської психології). Поет показує
етапи становлення Вергілія та його місце в римському культурному
процесі.

R

T

T

???????????ригіналу, але дактилічний гекзаметр або елегійний дистих
(поєднання гекзаметра і пентаметра) лине в його інтерпретації вільно й
легко, немов питомий українському віршуванню розмір” [2, с. 203]. У
творі „Овідій” бачимо трагедію людини, яка на схилі віку змушена була
залишити сім’ю, домівку, друзів. М. Зеров зумів виразно змалювати світ,
у який потрапляє його ліричний герой: „цілий рік негода, та зима, / Та
моря тужний рев, та варвари довкола…/ Убогий, дикий край! Весною бруд і
холод, / Улітку чорний степ: ні затишних гаїв, / Ні виноградників, ні
золочених нив. / А там морози знов і небо в сивій ризі” [1, с. 81-82].

Використовуючи епітети „убогий”, „дикий”, „чорний” та метафору „моря
тужний рев”, М. Зеров тенденційно загострює увагу реципієнта на
психологічному стані ліричного героя. А констатація відсутності звичних
європейській землі „затишних гаїв”, „золочених нив”, „виноградників”