Реферат

на тему

Cковорода Григорій Савич

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

(1722—1794)

Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на
Полтавщині в сім'ї малоземельного козака.

У 1738 р. він вступив до Києво-Могилянської академії. З 1742 по 1744 pp.
жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, прославився чудовим
басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці
та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Навчання
продовжив в Київській академії.

У 1750 р. у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три
роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу,
Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих
професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й,
володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

Повернувся в Україну у 1753р., викладав поетику в Переяславському
колегіумі. Написав для слухачів курс поетики «Роздуми про поезію і
порадник до майстерності оної».

Протягом 1754—1759 pp. жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи
домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину
віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку
поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові,
латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.),
склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської
доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про
те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого
себе».

Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки
харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і
«Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти
подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний
світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus
Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка
про читання святого письма, названа Дружина Лотова».

Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути
благим», «Пря Біса з Варсавою» були написані в 1783—1784 рр.

У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у
збірку «Сад божественних пісень».

У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у
1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».

Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у селі Іванівці на
Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району). Цікавою є
епітафія (надгробний напис на могильній плиті): «Світ ловив мене, та не
впіймав».

Щоб зрозуміти суть епітафії, слід детально познайомитися з життєвим
шляхом поета, його філософськими поглядами. Постать Сковороди завжди
була овіяна таємницями, домислами, вигадками й викликала інтерес. Та це
й не дивно, бо Григорій Сковорода ще за життя став легендою. З цього