Політична історія Київської Русі

У той час як Руська земля розвивалася й міцніла, на півночі слов'янські

племена ворогували між собою. Міжплемінна боротьба завершилась тим, що

старійшини в 862 р. запросили для наведення порядку варяга Рюрика з

одноплемінниками. Понад 200 років серед вчених точиться полеміка щодо

національності Рюрика та його роду. Прибічники норманської теорії

доводять шведське походження Рюрика. При цьому використовувалися різні

докази, в тому числі й лінгвістичні. Дореволюційний вчений О. Куник,

наприклад, особливо наголошував на скандинавські імена пришельців -

Рюрик, Олег, Руальд, Свенельд - явно не слов'янського походження. На

перший погляд, правильно. Але лише доти, поки не почнемо аналізувати

етнополітичну ситуацію в Прибалтиці VIII - середини IX ст. Як

згадувалося раніше, Південну Прибалтику здавна населяли слов'янські

племена венедів. Серед них автори згадують рериків, або ободритів, та

їхнє місто Рерик. Цілком вірогідно, що під впливом певних обставин

прибалтійських слов'ян почали називати скандинавськими іменами. Вже тоді

поморські слов'яни і варяги давно й активно спілкувалися поміж собою.

Варяги навіть мешкали в багатьох прибалтійських містах. За таких умов

відбувалося взаємо-зближення місцевої людності та пришельців. Якби

запрошені новгородськими словенами зайди не були вже ослов'яненими, то

навряд чи вони б так швидко адаптувалися в слов'янському світі. Такі

міркування висловлювали польський історик і поет М. Стрийковський (бл.

1547- 1582), а також український історик і церковний діяч І. Гізель (бл.

1600- 1683), які жили не так вже й давно від описуваних подій. Пізніше

їхні ідеї були підхоплені й розвинуті М. Ломоносовим.

Прибувши до ільменських словен, конунг Рюрик почав силоміць підкоряти

своїй владі племена. Але прагнення ільменців до самостійності після

смерті Рюрика в 879 р. переросли, напевне, в збройні виступи. Інакше

важко пояснити той факт, що воєвода Рюрика Олег мусив забиратися геть

разом із сином князя Ігорем. Спустившись вниз Дніпром, Олег у 882 р.

захопив Київ. Літописець Нестор повідомляє деякі подробиці тієї події:

«И придоста к горам к киевским, и уведа Олегь, яко Аскольд и Дир

княжита... И приплу под Угорское, похоронив вой своя, и посла ко

Аскольду и Дирови, глаголя, яко «Гость есмь, и идем в Греки от Олга и от

Игоря княжича. Да придьта к нам с родом своим». Аскольд же и Дир

придоста, й выскакаша вси прочий изь лодья... И убиша Аскольда и Дира».

У цій розповіді багато суперечливого й дивного. Але зрозуміло, що без

допомоги зсередини оволодіти так легко могутньою київською фортецею

зайди не змогли б. Найскоріше - це перший на Русі-Україні двірцевий

переворот, внаслідок якого була скинута династія Києвичів, і владу

захопили пришельці на чолі з Олегом. Можливо, що двірцевий переворот

вчинили вельможі-язичники, незадоволені прохристиянською політикою

Аскольда і його найближчого оточення. В язичнику Олегові вони вбачали

свого єдиновірця, за допомогою якого можна було зміцнити своє становище.

Ставши київським князем, Олег (882-911) проголосив Київ «матір'ю міст