Витоки української культури беруть свої початки з давньоруської держави, духовна та культурна спадщина якої стала першоосновою для сучасної національної культури. Світогляд середньовічної людини багато в чому спирався на релігійну основу. Вірування мали великий вплив на повсякденне життя людини, вони регулювали та конролювали всі сфери життя. Зміна язичницької релігії на християнство не змогла повністю викоренити язичницькі вірування зі світоглядної системи давньоруської людини. Законсервувавшись в народній культурі, пережитки язичництва проіснували достатньо довгий час та стали невід’ємною частиною культури українського народу. Тому актуальність теми досліджень пережитків язичництва не підлягає сумніву. Мета роботи: дослідити феномен язичницьких пережитків в Київській Русі, з’ясувати процес християнізації язичницького суспільства та виникнення системи давньоруського двовір’я. Для досягнення даної мети потрібно вирішити такі завдання: – проаналізувати джерела та історіографію проблеми; – розглянути язичницький світогляд та систему вірувань в Київській Русі напередодні хрещення; – дослідити язичницькі святилища та язичницькі святі місця до хрещення Київської Русі; – проаналізувати передумови християнізації Київської Русі, розглянути процес християнізації; – висвітлити боротьбу християнства проти язичництва після прийняття християнства; – з’ясувати причини збереження решток язичництва в культурі та розглянути основні пережитки язичництва у світогляді давньоруської людини. Об’єктом дослідження є релігійне та культурне життя Давньої Русі. Предметом дослідження. є язичницькі пережитки в релігійно-світоглядній системі Давньої Русі. Хронологічні рамки охоплюють Х – середину ХІІІ ст. (з моменту виникнення Давньоруської держави до монголо-татарської навали). ериторіальні рамки обумовлюються територією Київської Русі Х –ХІІІ ст. Структура бакалаврської роботи складається зі вступу, чотирьох розділів, що розподіляються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури, методичного додатку. Перший розділ присвячено розгляду джерел та історіографії. Другий – досліджує слов’янське язичництво, його систему релігійних вірувань, святилищ і святих місць. У третьому розділі висвітлено передумови та процес християнізації Київської Русі. У четвертому розділі проаналізовано стан релігійних вірувань після прийняття християнства у давньоруському суспільстві, здійснено огляд пережитків язичництва в Київській Русі. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання результатів та матеріалів роботи на уроках з історії, українознавства і