Вінниччина! Вона чарує мальовничу природу, гаями і лісами тихоплинним
Південним Бугом і бурхливим Дністром, квітучими садами і неозорими
ланами. Вона гарна, і у весняних ранках, і в сонячні літні дні, коли
іскриться золотом пшениця, і в осінню пору, коли щедро віддає людям всі
свої дари подільська земля.

Вінниччина славна своєю історією, яка бере початок у сивій давнині.
Кожне покоління залишило про себе згадку в пам’ятках історії та
архітектури, на сторінках літописів і в народній пам’яті.

Чим далі в історію відходять роки Великої Вітчизняної війни, тим більш
усвідомлюється велич і значення безсмертного подвигу радянського народу
в ім’я свободи і незалежності Батьківщини.

На світанку 22 червня 1941 року гітлерівські полчища віроломно напали на
нашу країну. І вже 7 липня 1941 року в районі Могилева-Подільського
фашистські війська великими силами почали переправлятися через річку
Дністер. 11 днів героїчно обороняли підступи до Могилева-Подільського
частину укріпленого району, 130-а с/д, мотострілецький полк і льотчики
45-ї змішаної авіаційної дивізії. Екіпажу бомбардувальника „АП-2”
штурманом М.О. Навроцькому і стрілку-радисту І.М.Бражникову за проявлену
мужність і героїзм при знищенні переправи через Дністер присвоєно звання
Героя Радянського Союзу.

Будівництво усіх оборонних споруд в Могилів-Подільському, Барського та
інших районів Вінницької області керував генерал-лейтенант інженерних
військ Герой Радянського Союзу Д.М. Карбишев. Подвиг воїнів гарнізону
доту №112 біля села Бронниця, доту №114 біля села Слобода
Могилів-Подільського району та залізобетонних дзотів біля села Ял тушки
Барського району на завжди залишиться в пам’яті народу. Тут жаркого літа
1941 року проходила лінія оборони радянських воїнів. До кінця липня
велись запеклі бої з переважаючими силами ворога. Механізовані полки
ворога, обминаючи кріплення, прорвавши лінію оборони, рухалися все далі
на Схід.

В середині липня в напрямку Погребище-Христинівка через село Нова Гребля
відступали війська 12-ї армії. За вказівкою зверху був демонтований
Новогребельський цукровий завод і підпалений. Дерев’яні конструкції
згоріли, а основне обладнання погрузили на станції Нова Гребля в ешелон.
В районі Хрестинівка-Умань цей ешелон потрапив в оточення, і обладнання
було вивезено до Німеччини.

Під час окупації на території Села Нової Гребля діяло дві комендатури
військово-господарського відомства Німецької армії. Радгосп, степ і
територія цукрового заводу були підпорядковані одній із комендатур. На
цьому відділку працювали робітники радгоспів та військовополонених. Його
охороняли комендант і чотири німецьких солдати. Інша частина села
Соболівка Отруби та село Забара, на якій працювали жителі села Нової
Греблі, були підпорядковані коменданту, 2-ом німецьким солдатам і
місцевій поліції.

Під час окупації села відчувалося протистояння людей фашистами. Під
керівництвом Бондаря Григорія Павловича був організований молодіжний