Зародження слов’янства та їх розселення

Від найдавніших часів терени України були місцем, де проживали різні
племена і народи; тут пролягала межа між двома світовими цивілізаціями:
світом осілих землеробських культур, що заклали основи європейської
цивілізації, та степовим азійським світом.

Через відсутність писемних пам’яток висвітлення стародавньої історії
можливе тільки завдяки археологічним даним. Еволюція людського
суспільства тривала міліони років і для кращого розуміння та орієнтації
у цьому процесі ділять її на чотири основні періоди: кам’яний вік (2
млн. р. до н.е. – 6-5 тис. р. до н. е.). Своєю чергою він ділиться на:
палеоліт (старокам’яний вік) – 2 млн. р. до н.е. – 12 тис. р. до н. е.;
мезоліт (середньокам’яний вік) – 12-7 тис. до н. е.; неоліт
(новокам’яний вік) починається приблизно: 6-3 тис. р. до н. е.; енеоліт
(міднокам’яний вік) – 4-3 тис. р. до н. е.; бронзовий вік – кінець 3 –
початок 1 тисячоліття до н. е.; ранній залізний вік є останнім в
археологічній періодизації. На території України він починається з VI –
V ст.. до н.е.

Розвиток людства на Україні відбувався так як і у інших регіонах Землі.
На заміну пітекантропу і неандертальцю, які жили в ранньому палеоліті,
приходить кроманьйонський тип людини (приблизно 40-35 тис. років тому),
яку називають “гомо сапієнс” (людина розумна). Відповідні зміни
відбуваються і в суспільній організації. Первісне людське стадо у часи
пізнього палеоліту поступається місцем вищій формі організації – родовій
общині зі спільною власністю на засоби виробництва. Рід стає основою
суспільної організації. Він об’єднує родичів по материнській лінії, на
основі чого можна говорити про виникнення матріархату. Матріархат не
означав головної ролі жінки у виробничій сфері, однак жінка охороняла
вогонь, житло, дітей.

У пізньому палеоліті вдосконалюються знаряддя праці – на заміну дрючку і
загостреному каменю приходить метальний спис. Кам’яні знаряддя стають
різноманітними, розповсюджуються знаряддя з кісток, з’являється одяг.
Оскільки посуду ще не було, то наші предки використовували черепи тварин
( від цього, очевидно, походить слово “черепок”, а від шкірок з черева
малих звірів, якими людина обтягувала ноги, - “черевик”). Однак
найбільшим відкриттям палеолітичної людини стало штучне видобування
вогню. Стоянки доби пізнього палеоліту розташовані по всій території
України. Залишки матеріальної культури паолеолітичних племен знайдені в
Мізині на Десні, а також в інших місцях, що свідчить про високий рівень
розвитку тутешніх палеолітичних племен. Людина епохи палеоліту відчувала
існування вищої сили, що керувала її життям і хотіла привернути її увагу
до себе певними діями, амулетами, якими слугували різноманітні жіночі
фігурки, браслети з складними візерунками. Відтоді й досі в побуті
українського народу збереглися статуетки тварин, зображення птахів на
короваях, а орнамент на писанках точнісінько такий самий, який був на