1. Утворення Троїстого союзу.

Утворенню Троїстого союзу передував ряд інших подій, зокрема, таких як
виникнення нової сильної держави- Німеччини, яка пертендувала на
домінуючі позиції серед інших країн в міжнародних відносинах того часу,
а також виникнення Союзу трьох імператорів (розпочалось у 1872 і
остаточно сформувалось в 1873 р.) як союзу російського, австрійського та
німецького імператорів, що в результаті було воєнно-політичною
коаліцією. В результаті такого союзу був заключений ряд воєнних
конвенцій.

Уся діяльність Німеччини була направлена на послаблення та ізоляцію
Франції, але окрім того, на запобігання створенню антинімецької коаліції

Але пріоритетом у створенні коаліції для Німеччини була в першу чергу
Австро-Угорщина, що вилилось у підписання антиросійського договору 1879
року, що в результаті було створенням першого воєнного блоку в Європі в
умовах нової ростановки сил у світі. Договір передбачав взаємну допомогу
військами, допомогу всіма можливими засобами в разі нападу Росії на одну
з договірних сторін, а під час нападу іншої д-ви — доброзичливий
нейтралітет сторін.

Отже, саме цей договір став основою у подальшому формуванні Троїстого
союзу. 

Німеччина та Австрія шукали союзників. Таким союзником стала Італія у
1882 році, яка була зацікавлена в послабленні італійських позицій в ПН.
Африці. В результаті з Італією було заключено секретний договір про
виступ Австрії та Нім на боці Італії в разі нападу Франції, це ж саме
стосувалось Італії. Австрія ж була резервом на випадок вступу у війну
Росію. Згодом було підписано ряд окремих австр.-італ. та нім.-італ.
Угод, атакож ряд договорів які втсановлювали чинність попередніх та
встановлювали термін дії. 

Але Італія хоча формально і залишалась членом Троїстого союзу, все ж
внаслідок брит-нім.протиріч та митної війни з Францію, зблизилась з нею
і підписала угоду про нейтралітет у випадку війни з Німеччиною. 

Т.С. розпався у 1915 році у зв’язку вступом Італії до 1 світової на боці
Антанти.

2. Політика США та європейських держав щодо Японії кін 18- поч 19.

У силу величезної географічної далекості далекосхідного регіону від
Європи великі континентальні держави звернули на нього увага лише в
другій половині XIX сторіччя. Якщо Великобританія прагнула закріпити там
свій статус провідної колоніальної держави, то в Росії й Франції був
один об'єднуючий мотив - на Далекому Сході й Париж, і Петербург
сподівалися знайти компенсацію за виявлену ними слабість у Європі (у
ході Кримської й франко-прусской воєн). договори європейських держав і
США із Країною Висхідного Сонця (японо-американський 1854 р.,
японо-англійський 1854 р. і російсько-японський 1855 р.) передбачали
всього лише відкриття деяких японських портів - Хакодате, Симода й
Нагасакі - для торгівлі з іноземцями; але дані угоди не передбачали
анексії й установлення контролю над Японією. 

Правда, відносно цієї країни (так само, як і у відношенні Китаю)
неодноразово застосовувалася "дипломатія канонерок": так, 5 вересня 1864
р. з'єднана ескадра з 17 англійських, американських, французьких і