Бандера Степан Андрійович

Степа?н Андрі?йович Банде?ра (1 січня 1909, Старий Угринів, Калуський
повіт, Галичина — †15 жовтня 1959, Мюнхен) — політичний діяч, ідеолог
українського національного руху, голова Проводу ОУН.

Степан Андрійович Бандера

Народився 1 січня 1909

Старий Угринів

Помер 15 жовтня 1959

Мюнхен

вбитий агентом КДБ

Відомий Провідник ОУН

Родина

Батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик, був у той час
парохом в Угринові Старому. Походив із Стрия.

Мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини (була
донькою греко-католицького священика з Угринова Старого).

Збереглася детальна автобіографія Степана Бандери.

Дитинство

Дитинство Степан провів в Угринові Старому, в домі своїх батьків і
дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих
національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Фронти
першої світової війни чотири рази в 1914—1915 і 1917 роках пересувалися
через його рідне село. Літом 1917 року жителі Галичини стали свідками
проявів національно-революційних зрушень та революції в армії царської
Росії. В своїй автобіографії Степан Бандера згадує також про «велику
різницю між українськими та московськими військовими частинами»

З самого дитинства С. Бандера був свідком відродження і будови
української держави. З листопада 1918 р. його батько був послом до
парламенту Західньо-Української Народньої Республіки — Української
Національної Ради в Станиславі і брав активну участь у формуванні
державного життя в Калущині.

Степан Бандера в Пласті (1923 рік)

У вересні, або жовтні 1919 року Степан Бандера вступив до української
гімназії в Стрию, де вчився до 1927 року. В третьому класі (від 1922 р.)
він стає учасником Пласту; у Стрию був у 5-му пластовому курені імені
князя Ярослава Осьмомисла, а після закінчення гімназії — в 2-му курені
старших пластунів «Загін Червона Калина».

Весною 1922 р. від туберкульозу горла помирає його мати.

В 1927—1928 роках Степан Бандера займався культурно-освітньою та
господарською діяльністю в рідному селі (працював у читальні «Просвіти»,
провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове
товариство «Луг» і належав до основників кооперативи). При цьому керував
організаційно-вишкільною роботою по лінії підпільної УВО в довколишніх
селах.

У вересні 1928 року він переїхав до Львова і тут записався на
аґрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 року.
Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його було арештовано
і ув'язнено.

В студентські роки брав активну участь в організованому українському
національному житті. Був членом українського товариства студентів
політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий
час працював в бюро товариства Сільський Господар, що займався
піднесенням аґро-культури на західних Українських Землях. З товариством
«Просвіта» їздив по неділях та святах в поїздки в довколишні села
Львівщини з доповідями та на допомогу в організації інших подій. У
ділянці молодіжних і спортово-руханкових організацій був активним