Вступ

1. Історіографічний огляд та джерельна база дослідження

2. Радянська партизансько – підпільна боротьба на території України

2.1 Передумови винекнення партизанського і підпільного руху в Україні

2.2 Збройна боротьба партизанів і підпільників 

2.3 Зміна тактики партизансько-підпільної боротьби і завершальний етап
боротьби.

3. Антинімецька боротьба УПА на території України

3.1 Передумови зародження УПА

3.2 Боротьба УПА в умовах німецької окупації 

4. Польський націоналістичний рух опору в Україні.

4.1 Створення та боротьба польських підпільних організацій

4.2 Співпраця польського та українського руху опору.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Спливає 61 рік після завершення однієї з найжорстокіших й найкривавіших
в історії цивілізації воєн, який неначе страшний, ненажерливий молох
поглинув мільйони життів людських. Про ці трагічні дні нашого минулого
написано багато, але на жаль через історію та художню літературу нерідко
пропагувалася «інша війна». Багато праць з історії Другої світової
війни, зокрема Великої Вітчизняної війни претендуючи на правдивість та
об'єктивність, висвітлюють її проблеми з точністю до навпаки, але з
іншим ідеологічним тлумаченням.

Актуальність теми. Головна роль в розгромі ворога належить Радянській
Армії, але відчутну допомогу надавав Рух Опору, особливо радянські
партизани і підпільники. Однак досі в українському суспільстві не
вщухають суперечки щодо того, кого ж вважати учасниками антинацистської
боротьби, а кого – колоборантами. В обґрунтуванні наукових висновків і
оцінок буремних 40х років ХХ століття першочергове значення має
з'ясування і визнання внеску у спільну перемогу над нацизмом різних сил,
які брали участь у боротьбі проти окупантів. На території України це
боротьба радянських партизанів, підпільників, українського національного
підпілля, польського підпілля.

Існування радянської системи виключало об’єктивне й неупереджене
вивчення проблеми партизансько-підпільної боротьби, існує ще багато
«білих плям», які потрібне дослідити. Увага переважно зосереджувалась на
постійному підкреслюванні керівної ролі компартії в організації
останньої, міфологізації збройної боротьби у ворожому тилу, надмірній
героїзації її учасників. Підкреслювалось, що партизансько-підпільний рух
мав всенародний характер, замовчувався той факт, що в початковий період
війни населення в більшості підтримувало німців, або ж займало
нейтральну позицію. Не говорили про те, що західні регіони республіки
більшістю населення підтримувало ОУН, УПА і сприймали партизанів як
представників радянської тоталітарної системи. Не висвітлювалась така
проблема як стосунки радянських партизанів з ОУН, УПА, їх ставлення до