Умовні знаки, якими позначається рельєф, повинні давати можливість вирішувати по карті наступні задачі: Визначати загальний вид рельєфу, його окремі форми та їх взаємне розміщення. Визначати командування точок, тобто їх взаємне перевищення. Визначати кривизну схилів. Існує декілька систем умовних знаків або способів зображення рельєфу на картах. З них найбільше значення має спосіб горизонталей разом з відмітками. Крім того, у військовій практиці при складанні окомірних креслень місцевості застосовуються замітки про рельєф. Відмітки (мал. 1) є найпростішим умовним знаком для зображення характерних точок і ліній рельєфу. Перпендикулярні рисочки – бергштрихи – показують пониження місцевості від вершини в усі сторони. Розмір і форма вершини на кресленні залежать від її дійсного розміру на місцевості. На відміну від вершини дно котловини позначається бергштрихами, напрямленими всередину. Характер ліній та їх довжина залежать від дійсної форми рельєфу на місцевості. Стрілки вказують напрям и кінець пониження місцевості. Пунктирними лініями показують межі ділянки тієї форми, яку сідловина має на місцевості. Відмітки дають лише загальне уявлення про рельєф. На малюнку видно, що рельєф складається з гори з двома вершинами, але не можна визначити, яка з них вища. Можна лише сказати, де місцевість підвищується, а де понижується, але не можна визначити це в метрах. Для рішення подібних задач необхідно мати додаткові позначення – відмітки висот окремих точок.