Введення Вивчаючи тему "Населення світу”, ми говорили про розміщення населення і форми розселення, мене зацікавив всесвітній процес урбанізації. Постала мета простежити процес урбанізації в розвитку росту міст до виникнення агломерацій і мегалополісів. Урбанізацією називається ріст міст, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі, виникнення і розвиток усе більш складних мереж і систем міст. Отже, урбанізація представляє історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в переважно міське по характеру праці, способу життя і культури населення, особливості розміщення виробництва. Урбанізація – одна з найважливіших складових частин соціально-економічного розвитку. 1. Історичні корені урбанізації Створення урбаністичного килима Землі має глибокі історичні корені. Перші міста з'явилися, на думку більшості дослідників, близько 5000 років тому в Месопотамії, трохи пізніше – у Єгипті, потім – в Індії. Фахівці дотепер сперечаються щодо того, чи виникли перераховані вище найдавніші міські цивілізації незалежно одна від одної або ж трохи більш пізні вогнища урбанізації в долині Нілу і на Індостані випробували безпосередній вплив месопотамських традицій. Але у світовій історії є безперечний приклад незалежної появи найдавніших міських цивілізацій у до Колумбовій Америці – у Мексиці і Перу. У силу закономірностей історичного розвитку американські аборигени, хоча і зі значним відставанням у часі, самостійно прийшли і до державності, і цивілізації. При цьому, незважаючи на усю свою специфіку, найдавніші міста Старого і Нового Світу разюче близькі між собою по найважливіших ознаках: плануванню, структурі, функціях, формі політичної організації і т.д. Перші роки на нашій планеті були, звичайно, не схожі на сучасні. Потрібні були тисячоліття історичного розвитку, щоб до XIX століття стали складатися контури сучасної мережі великих міст. На початку минулого століття самим значним містом світу став Лондон (865 тис. жителів); другим у Європі був Париж (550 тис.), третім Неаполь (340 тис.); за ними йшли Петербург (330 тис.) і Відень (230 тис.). Між Лондоном і Парижем по величині – знаходилися азіатські міста: Пекін, Кантон (по 800 тис. жителів) і Константинополь (570 тис.). Концентрація населення в містах, збільшення їхньої ролі в житті суспільства, відбувалися протягом всієї історії. Але тільки з початку