Уельс (валл. Cymru англ. Wales, в старій російській передачі Вамлліс; має ряд традиційних назв на інших мовах Європи, наприклад, фр. Pays de Galles) — одна з чотирьох головних адміністративно-політичних частин Великобританії, у минулому конгломерат незалежних кельтських королівств. Уельс розташований на південному заході Великобританії, на сході граничить з англійськими графствами Чешир, Шропшир, Херефордшир і Глостершир, з трьох сторін оточений морем: на півдні це Брістольській канал (гирло Северна), на південному заході — проливши Святого Георга, на півночі і заході — Ірландське море, на північному сході — гирло річки Ді (Afon Dyfrdwy). Формальна назва країни — «Князівство Уельс» (Principality Wales, Tywysogaeth Cymru), проте воно використовується звичайно рідко. Уельс ніколи не був суверенною державою в нинішніх межах. Правда, приблизно з 1057 по 1063 рік Гріфід ап Ллівелін володів практично всіма тими землями, що складають нинішній Уельс. Після смерті Гріфіда такого вже не повторювалося, і до часу норманського завоювання Західного Уельсу в 1282 році країна вже знов була поділена між декількома королівствами. В 1400 р. нащадок двох стародавніх королівських пологів Уельсу, Оуен Гліндур, очолив повстання проти англійців і був проголошений королем Уельсу, проте повністю втратив підтримку до 1410 р. і був вимушений сховатися. Валлійські закони не були повністю витиснені англійськими до 1542 року. Лише в 1955 році королева офіційно проголосила Кардіфф столицею Уельсу (до цього столиці у країни просто не було), хоча Принц Уельський звичайно проходить інвеституру в Кайрнарвоне. В 1997 році була створена Національна асамблея Уельсу, що має право вносити поправки в закони, які приймає парламент Великобританії. В 2006 році був прийнятий другий Закон про управління Уельсом, згідно якому повноваження Асамблеї були розширені.