Підтоплення земель на півдні України Антропогенний вплив на природне середовище призводить до багаточисельних негативних наслідків, одним із найважливіших серед яких є підтоплення територій міських поселень, сільськогосподарських угідь, прибережних земель навколо водосховищ. Під терміном підтоплення мається на увазі комплекс явищ, характерних переважно для господарсько освоєних територій, які призводять до стійкого підвищення рівня ґрунтових вод чи вологості порід зони аерації, що ускладнюють або унеможливлюють нормальну експлуатацію господарських об’єктів [1]. Процеси підтоплення територій можуть визначатися природними, антропогенними факторами та їх поєднанням. Природне підтоплення пов’язане з періодами максимального випадіння опадів, підвищення рівня ґрунтових вод на ділянках їх неглибокого залягання, підвищення вологозапасів в зоні аерації. Природне підтоплення може мати сезонний, багаторічний, віковий чи більш подовжений характер у відповідності з циклічними змінами клімату за сприятливих для цього процесу морфоструктурних, ландшафтних і гідрогеологічних умов. До природно підтоплених можуть бути віднесені заплави річок, багаточисельні поди та блюдця, заболочені масиви. Антропогенне підтоплення територій виникає під впливом порушення природної структури балансу підземних вод і вологопереносу в зоні аерації, який зумовлений зростанням живлення насиченої і ненасиченої волого- і водообмінної геосистем чи погіршенням умов розвантаження підземних вод під впливом господарської діяльності. Найбільший вплив на зміни масштабів поширення підтоплення здійснює поєднання антропогенних і природних чинників, яке набуває найбільшого значення в умовах відносно стабільного впливу антропогенних чинників і зміни природних факторів, пов’язаних з циклічними змінами кліматичних характеристик. До підтоплення призводить зниження природної дренованості території. Цьому сприяють наступні причини: збільшення площі ріллі і забудова заплавних ділянок річок і балок, що сприяє їх замуленню та погіршенню зв’язку підземних і поверхневих вод; засипка, ліквідація природних дрен; будівництво каскаду ставків на малих річках, що створює підпір і погіршує умови поверхневого стоку; підпір ґрунтових вод у зв’язку із створенням каскадів водосховищ; застосування шлюзової системи весняної затримки води (штучні паводки). Водосховища призводять до порушення природного водного балансу в регіональних масштабах, накопиченню природних запасів підземних вод, зменшенню темпів водообміну в системі напірних горизонтів і збільшенню водообміну ґрунтового горизонту з поверхнею. Як наслідок крім підтоплення земель відбувається активізація процесів просадки, карстування у верхніх зонах і наростання застійності в режимі напірних горизонтів. Більшість дослідників зростаюче в останні роки підтоплення земель пов’язує із збільшенням атмосферних опадів. Дійсно, за межами зони сезонних змін рівня ґрунтових вод, пов’язаних з коливанням рівня води у водосховищах, відмічаються багаторічні зміни ґрунтових вод, які