Реферат на тему: Наземні дослідження в структурі дистанційного зондування землі
 Зазначені у національних космічних програмах України наміри активно розвивати дистанційне зондування Землі (ДЗЗ) актуалізують проблему його наземного забезпечення. На увагу заслуговує систематизація та узагальнення присвячених цьому питанню відомостей, що містяться в різних літературних джерелах. Це дасть змогу осягнути напрацьоване та окреслити перспективи. Складовими наземного сегмента ДЗЗ є програмно-технічні засоби тематичного опрацювання одержаної інформації та інфраструктура для калібрування даних ДЗЗ і розробки методики їхнього використання з урахуванням специфіки регіонів [2, 12]. Цей блок забезпечує міжгалузеве опрацювання знімків та вимірювань, підготовку оригіналів виправлених знімків та масивів вимірювань фізичних параметрів для занесення до баз даних, копіювання та передавання зазначеної інформації користувачам [10]. Наземні дослідження виконують на полігонах, ключових ділянках, окремих типових або специфічних об’єктах (тест-об’єктах). Особливо ефективний підсупутниковий експеримент (висотна етажерка) [8]. Його проводять з метою одержання максимально достовірної інформації про зображені природно-господарські об’єкти паралельно з дистанційним зніманням. Синхронні роботи короткотривалі, іноді разові. Вони можуть бути комплексними, тобто охоплювати максимальну кількість властивостей, або цільовими, тобто забезпечувати дослідження однієї чи групи властивостей. Правильно трактувати й оцінювати дані та спростити надзвичайно трудомістку процедуру висотної етажерки можна, маючи апріону інформацію, одержану за результатами незалежних тривалих стаціонарних або півстаціонарних досліджень. Функції наземних досліджень у структурі ДЗЗ висвітлені в численних працях [1, 4, 5, 15, 18, 22]. Найповніше вони розкриті в працях В.Ю. Некоса та В.І. Бутенко [13, 14]. У структурі наземного забезпечення виділяють три складові: 1) географічну (дослідження географічних об’єктів); 2) фізичну (дослідження фізичних властивостей географічних об’єктів як інформаційних параметрів на матеріалах дистанційних знімань); 3) математичну (математичне моделювання процесів та вибір ефективних алгоритмів комп’ютерного опрацювання даних) [8]. Перманентні, тривалі в часі польові та лабораторні наземні дослідження формують фактологічну базу для розуміння механізмів функціонування і в такий спосіб створюють передумови для прогнозування, тоді як матеріали дистанційних знімань лише фіксують явища (у тім числі негативні), та чинники, які їх породжують. Як важливе підґрунтя для підтримки ухвалення рішень, аерокосмічні дані разом з тим не гарантують оптимальних методів чи шляхів вирішення поставлених завдань [6]. Для цього потрібні експериментальний досвід та знання спеціалістів, усебічно та глибоко обізнаних з поведінкою характеристик, які визначають рівень випромінювання (відбиття), узагальнення та осмислення численних фактичних даних, у тім числі одержаних методами ДЗЗ. Визначені за результатами регулярних досліджень просторово-часові