Перші вказівки на існування в космосі речовини, що знаходиться в

екстремальному стані, було отримано ще в 1914 р. Саме тоді американський

астроном Адамс, аналізуючи спектр Сіріуса В, слабкого супутника (з

абсолютною велічиной всього 11,Зт) найяскравішої зірки нашого неба,

прийшов до висновку, що Сіріус В має високу температуру, близьку до

температури самого Сіріуса, і, отже, повинен мати малий радіус (менше

радіусу Землі) при масі, майже рівній сонячній. До того часу Сіріус B

відносили до червоних зірок і малу світимість пов'язували з низькою

температурою. Повірити в існування «білих карликів» у той час було

важко; але з їх реальністю довелося примиритися.

Першим слово «чорна дірка» вимовив Джон Уілер в 1968 р., але історія

ідеї про абсолютно нестійке небесне тіло - сингулярності в космосі - йде

у давнину. Про неї вперше заговорив навіть не Лаплас в кінці XVIII ст.,

як це було загальноприйнято рахувати, а ще раніше, в 1776 р., учень

Кавендіша Майкл, який роздумував про те, що швидкість світла повинна

зменшуватися, коли світло здійснює роботу проти сил поля тяжіння. Він

вважав, що, вимірюючи швидкість світла від далекої зірки, можна оцінити

її масу. У записках Кавендіша, виданих Максвелом, є також коротке

зауваження про можливість існування небесних тіл, що «замикають» в своїх

надрах світло. Але всі ці ідеї були міцно забуті і відродилися лише в

наші дні.

Відкриття нейтронних зірок - у вигляді пульсарів - відноситься до 1967

р., але їх існування передбачалося теоретиками ще в початку 30-х років

нашого століття. Отже лише у разі білих карликів спостереження поставили

теорію в безвихідь - Еддінгтон писав, що сучасники повинні були вважати

міркування про білих карликів абсурдними; у двох же інших випадках

компактних об'єктів теорія набагато випередила спостереження.

Компактні об’єкти-білі карлики, нейтронні зірки, и чорні дірки

«народжуються», коли «гинуть» нормальні зірки, тобто коли

використовується більша частина ядерного палива зірки.Всі три типи

компактних об’єктів відрізняються від нормальних зірок двома

фундаментальними ознаками. По-перше, використавши, ядерне пальне, вони

перестають опиратися гравітаційному колапсу за рахунок термодинамічному

тиску. Білі карлики утримує від колапсу тиск вироджених електронів, а

нейтронні зірки –головним чином тиск вироджених нейтронів. Чорні

дірки-зірки повністю сколапсовані, тобто це зірки, які вже не можуть

опиратись власній силі тяжіння і, стискаються аж до сингулярності. Всі

три типи компактних об’єктів за виключенням спонтанно випромінюючих

«міні»-дірок є по суті статичними за час існування Всесвіту. Вони