ВСТУП

Процеси перебудови у сучасній школі, утвердження нової гуманістичної парадигми освіти ведуть до посилення культурологічної спрямованості, переорієнтації на формування духовності, ціннісних орієнтацій особистості, її творчий розвиток. Реалізація культуротворчої функції освіти передбачає цілеспрямоване використання надбань національної культури у навчанні і вихованні молодого покоління, а також у професійній підготовці вчителя до цієї діяльності.

Оптимізувати даний процес, на нашу думку, можливо за умови вирішення завдань:

- педагогічно обгрунтованого добору фольклористичного матеріалу (теоретичного й народнопісенного) на основі критеріїв науковості, професійної значущості та методичної доцільності;

- систематичного використання його як основи для навчальних вправ, інформативного та ілюстративного дидактичного матеріалу у навчально-пізнавальній, практичній, пошуково-дослідницькій та художньо-творчій діяльності з метою формування їхніх художньо-соціальних і професійних установок, спрямованості на педагогічну діяльність на основі пісенного фольклору, а також здобуття необхідних знань, умінь і навичок;

- методично доцільного добору організаційних форм і методів підготовки, які б відповідали її меті й змісту, грунтувались на матеріалі народнопісенної творчості.

З цією метою доцільно визначити комплекс навчальних дисциплін, викладання яких на міжпредметній основі сприятиме формуванню готовності вчителів та учнів до навчально-виховної роботи народнопісенними засобами і досягти координації й послідовності їх викладання. Можливість збагачення навчального процесу фольклористичною інформацією, раціонально дібраним і узгодженим теоретичним та ілюстративним дидактичним матеріалом фольклористичної спрямованості.

Теоретичні основи морально-естетичного виховання школярів

Моральне виховання

Роль морального виховання в розвитку і формуванні особистості усвідомлювалася з давніх-давен. Багато хто з видатних педагогів минулого підкреслювали, що підготовка доброзичливої людини не може зводитися тільки до її освіти і розумового розвитку. І на перший план у вихованні висували моральне формування особистості. Відомий давньоримський філософ Сенека радив: "Навчи спершу добрим правилам моралі, а потім - мудрості, бо без перших важко навчитися останній".

Важливо забезпечити єдність моральності і знань, духовної культури і освіченості. Мораль є найдавнішою формою людської свідомості, яка становить сукупність норм, правил, принципів, що визначають поведінку людей, їх обов'язки один до одного перед суспільством, державою.

Наука про суть і зміст моралі, закони її виникнення. Розвитку та функціонування називається етикою. Етика є науковою про правильну поведінку людини або про добро і його здійснення як окрема наука вона вперше розроблена Аристотелем. Питання етики охоплюють поняття добра, етичних норм та ідеалів, мотивів етичних вчинків. З питаннями моралі тісно пов'язані поняття моральності та духовності.

Моральність - це відповідність поведінки людини нормам моралі. Духовність, або вища моральність, це те, що зв'язане з внутрішнім світом людини, її настроями, переживаннями, почуттями.

Зміст морального виховання складається з окремих напрямів морального виховання. Такими напрямами морального виховання є:

1) формування національної самосвідомості та патріотизму ;

2) виховання гуманності, доброзичливості, чуйності, ввічливості та тактовності;

3) виховання свідомої дисципліни, дисциплінованості, обов'язку та відповідальності;

4) виховання культури поведінки - це сукупність вироблених і перевірених досвідом способів організації повсякденного життя та спілкування людей. Культура поведінки включає: