Актуальність роботи. Глибокої чарівності, не підвладної часу краси й сили сповнена творчість Марка Вовчка, яка  становить  велику цінність у скарбниці української культурної спадщини. ,,Сміливий антикріпосницький протест, органічне почуття інтернаціоналізму пронизують її твори, надаючи їм внутрішньої міцності, рис глибокого  гуманізму і справжнього благородства” [11, с.5].

Росіянка за походженням, Марко Вовчок ,,дебютувала як українська авторка, швидко завоювала значну славу, зайняла своє місце між таких титанів, як Тарас Шевченко і  Пантелеймон Куліш, і донині належить до найвідоміших класиків української прози. Її роль у російській культурі дещо скромніша, хоча з кінця 50-х до кінця 60-х років XIX сторіччя вона була однією з найяскравіших постатей російської артистичної еліти” [16, с.11].

 Для особистості письменниці характерними  є цілісність суспільно-політичних і літературно-естетичних переконань, послідовність демократичних позицій.

Творчість письменниці  двома мовами і її роль у двох культурах —цікавий феномен. ,,Однак не менш цікавий феномен — її жит­тя, її біографія і загадкова натура. Цю натуру намагалися збагнути її знамениті шанувальники і просто сучасники. Тарас Шевченко і Олександр Герцен порівнювали її з Жорж Санд. Іван Тургенєв і Ми­кола Добролюбов, у свою чергу, порівнювали її з Гаррієт Бічер-Стоу” [16, с.11].

Становлення творчих принципів, індивідуального стилю Марка Вовчка відбувалося значною мірою під впливом розповідних традицій Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, І. Тургенєва. Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів письменниці відіграла творчість Шевченка. Вона була для неї високим зразком реалістичного зображення трагічної долі кріпаків (зокрема жінки-кріпачки), романтичного уславлення визвольної боротьби народу, ,,Тарас Шевченко називав Марка Вовчка своєю духовною дочкою, ,,молодою силою” і ,,зорею”  української літератури” [Цит. за кн.: 11, с.5], а у вірші ,,Марку Вовчку”  великий Кобзар  підкреслив яскравий викривальний характер її творів (,,обличитель жестоких людей неситих”), вказав на своєрідність  творчого почерку, називаючи Марка Вовчка  "кротким пророком” за м’якість і задушевність, з якими вона розповідає про трагічну долю своїх героїнь-селянок.

Марко Вовчок стала на захист  прав  жінок. І однією з основних ознак її таланту, як слушно відзначав Іван Франко, була ,,її ніжна любов до всіх нещасних і страждаючих, а особливо до найбідніших між бідними, до жінок. Вона вміє не лише  сама відчути їх горе, але також віднайти його основу і дати їй простий і ясний вислів, що сильно хапає за серце читача” [22, с.391]. Іван Франко також писав про  оповідання Марка Вовчка  як такі, що ,,найясніше і найпростіше зазначають емансипаційну тенденцію – не абстрактними мудруваннями, не зворушливими покликами, а простим, скромним сердечним змалюванням  щоденних фактів життя, від якого тільки по довшім вчитуванні морозиться кров у жилах” [22, с.391].

Більшу частину свого життя  Марія Олександрівна прожила  поза межами України, за кордоном, але палко вболівала за жінок і за свою батьківщину, за рівність і за правду, хоча й ззовні залишалася неприступною та холодною, мов скеля. І попри все, навіть побіжний аналіз   її прози та громадської діяльності засвідчує, що ,,феміністичні тенденції, так виразно явлені в українському модернізмі, у творчості багатьох авторок кінця XIX – початку XX століття, пов’язані з традицією, закладеною Марком Вовчком. І в обстоюванні права жінки бути самою собі ціллю, права, якого добивалися героїні, наприклад, Кобилянської, Марко Вовчок часом видаваляся рішучішою й послідовнішою, ніж модерні авторки” [2, с.113].

,,У ,,Народних оповіданнях”, створених у часи кріпачинни, Марко Вовчок змальовує тяжку жіночу долю, нищівно викриває все те, що в’яже, деморалізує женщину. Зображуючи події, які є сумним наслідком гострих соціально-побутових зіткнень, письменниця створює цілісні жіночі характери”  [19, с.12].

Найдорожчою, найважливішою рисою вдачі Марка Вовчка, що пройняла всю її творчість та громадську діяльність, як зазначав І. Франко, була її надзвичайна любов до жінок, особливо пригноблених соціальними умовами.

Зазначене вище і обумовлює актуальність обраної теми дослідження. Беззаперечно, що змалювання жіночої долі в прозі Марка Вовчка є однією  із найцікавіших сторін її творчості,  адже письменниця зображувала незвичайних жінок, і саме за допомогою  художнього слова  вона пропагувала ідею духовного, морального та соціального розкріпачення жінки, яка протестує, прагне сама обирати свій життєвий шлях.

 Історія питання.  Тема жіночої долі   в прозі Марка Вовчка неодноразово була піддана дослідженню різних літературознавців, критиків, але меншою мірою розглядалася і акцентувалася  з феміністичної точки зору. Усе, що пов’язане з особистістю Марка Вовчка, й досі вабить незвіданими глибинами життєдіяльності, різноманітними подробицями. Тому зараз дослідники намагаються об’єктивно , не ідеологізовано розглядати різноманітні подробиці біографії та творчості письменниці, у яких простежуються феміністичні тенденції.

Особливої уваги заслуговує  незакінчена стаття Соломії Павличко "Марко Вовчок (1833-1907)”  [16] ,  у якій подаються відомості про стосунки Марка Вовчка з Кулішем, Тургенєвим,   проаналізовано її романи "Живая душа” та "В  глуши” з  гендерного погляду, зважаючи на  своєрідність ,,нового типу” жінки у російській прозі письменниці. У статі  зазначається: "Безперечно, найцікавіший бік творчості Марка Вовчка – феміністичний. Жінка, як ідеал. Жіноча доля і жіноча нескореність у кріпацтві. Образ ,,нової” жінки. Цей бік її творчості ніколи не був акцентований, ніколи не вивчався. Традиції українського і російського фемінізму. Об’єктивна біографія як і об’єктивний, неідеологізований аналіз творчості  –  справа майбутнього” [16, с.22].

Сучасна дослідниця В. Агєєва в статті „Чоловічий псевдонім і жіноча незалежність” [ 2 ] розглядає відображення ідей жіночої емансипації в біографії Марка Вовчка. Вона справедливо робить висновок про те, що модель поведінки, обрана Марією Олександрівною, талановитою і популярною письменницею,  − це модель самостійної, самодостатньої, емансипованої жінки. В. Агеєва також порівнює та аналізує схожі  мотиви у двох текстах, що належать різним літературним епохам – ,,Троьх долях” Марка Вовчка та ,,Меланхолійному вальсі” Ольги Кобилянської, зокрема в повісті ,,Три долі” вона виділяє образ гордої і палкої Катрі, яка визволяється шляхом зречення світу: вона йде в монастир.

Цінною базовою основою послугувала праця  М. Сметанської ,, Марко Вовчок у боротьбі за рівноправність жінки” [19], що містить відомості про суспільно-громадську діяльність  Марка Вовчка, яка засвідчує глибоке розуміння нею проблеми соціальної емансипації жінки; утверджується думка письменниці про те, що праця – найважливіший  шлях до незалежності жінки, до утвердження її рівноправності.

Однією з найповніших монографій про життя і творчий шлях Марка Вовчка є праця Н.Є. Крутікової ,,Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці)” [10] , в якій постає світлий образ письменниці, а також умови, в яких вона виростала, її оточення, спілкування з передовими людьми того часу.

Варто відзначити і доробок  Б.Б. Лобача-Жученка ,,Літопис життя і творчості Марка Вовчка” [13], який зібрав та упорядкував за роками чималу кількість листів Марка Вовчка, на основі всіх знайдених і друкованих архівних джерел. Хронологічний виклад установлених  фактів дозволяє розкрити з найбільшою повнотою історію не лише літературної, а й громадської діяльності письменниці, пояснити піднесення і спади в її творчій роботі, обставини, які призвели до написання, обумовили задум того чи іншого твору.

 Важливими для вивчення  життя і творчості Марка Вовчка є літературно-критичні статті І.Франка [22] М. Зерова [6],  Н. Крутікової [10], [11], І. Михайлина [12], В.Погребної [17], [18],  Р.Чопика [23].

Мета і завдання роботи. Спираючись на здобутки українського літературознавства, ставимо за мету виявити нові аспекти прочитання творчості Марка Вовчка крізь призму фемінізму, дослідити тему жіночої долі в прозі письменниці.

Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:

·              окреслити місце та роль Марка Вовчка в українській           літературі ХІХ ст.;

·              виявити специфіку літературних та ідейно-естетичних поглядів письменниці, зокрема прояви емансипаційних тенденцій у її громадській діяльності та творчості;

·              розкрити авторську інтерпретацію образу незвичайної жінки на матеріалі українських прозових творів Марка Вовчка                         (,,Інститутка”, ,,Три лолі”, ,,Ледащиця”);

·               охарактеризувати становлення образу ,,нової жінки” в російській прозі письменниці (,, Три сестри”, ,,Живая душая”, ,,В глуши”).

·              зробити висновки та узагальнення за результатами дослідження.

Обєктом дослідження є особистість Марка Вовчка, прозові твори письменниці.

Предмет курсової роботи полягає в дослідженні феномену ,,жіночої долі” в українській та російській прозі Марка Вовчка.

Джерельну основу курсової роботи  складають такі видання:

·        Агеєва В. Чоловічий псевдонім і жіноча незалежність // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упоряд. Віра Агеєва. – К.: Факт, 2002.  –  С.103-113.

·        Засенко О.Є. Марко Вовчок (Короткий нарис життя і творчості). – К., 1957.  –  64 с.

·        Крутікова Н.Є. Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці).  –  К.: Дніпро, 1965.  – 389 с.

·        Крутікова Н.Є. Слово про оповідання Марка Вовчка //                    Н.Є. Крутікова. Дослідження і  статті різних років. – К.: Стилос, 2003.  –  С.103-193.

·        Лобач-Жученко Б.М. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. 2-е вид., доповн.  – К.: Дніпро, 1983.  –  464с.

·        Сметанська М.І. Марко Вовчок у боротьбі за рівноправність жінки (До 150- річчя з дня народження письменниці) // Українська мова і література в школі.  – 1993.  –   №12.  –  С.11-16.

·        Павличко С.  Марко Вовчок // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упоряд. Віра Агеєва. – К.: Факт, 2002. –  С.11-23.

Методологічна основа роботи. Теоретико-методичні засади дослідження ґрунтуються на системному підході до об’єкта вивчення, який передбачає органічне поєднання порівняльно-історичного та історико-функціонального принципів, використання описового та аналітичного методів дослідження художнього матеріалу.

Практичне значення роботи. Теоретичний та фактичний матеріал, висвітлений у роботі,  може знайти застосування на практичних заняттях у ВНЗ, при подальшому вивченні  феміністичних концепцій  і теми жіночої долі у прозі Марка Вовчка, у шкільній практиці.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, висновків, списку використаних джерел та чотирьох розділів:

Розділ І. Біографічні відомості про Марка Вовчка (1833-1907 рр.) .

Розділ ІІ. Марко Вовчок у боротьбі за рівноправність жінки: її громадська діяльність та стосунки з чоловіками.

Розділ ІІІ. Образи незвичайних жінок в українській прозі Марка Вовчка.